Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 132

Розділ 1 1 , глава 2
--
13 1
Сам Іван ІІІ у 1 470 р . писав (ще до одруження з Соф ією Палеолог), що
грецьке православ ' я вже « изрушилось» , а першим л ітературним твором,
де була викладена думка про перенесення центра православного світу
з Константинополя до Москви, було « Изложение пасхалии» ( 1 492 р . )
митр. Зосими.
Ідея « Москва - третій Рим» спиралася на передбачення пророка
Данила про появу великої держави, якій судилося « превзойти все цар­
ства» . Оформив цю ідею псковський чернець, йосифлянин ФілофеЙ.
Й дучи за бібл ійним пророцтвом, Філофей писав, що раніше існували
дв і християнських твердині, два Рима - італійський та візантійський;
обидва занепали, бо не спромоглися зберегти у чистоті вчення Христа.
Естафету прийняла Москва - «третій Рим » , яка, переконував Філофей,
краще за попередників виконає відпов ідальну місію: « . . . яко два Рима
падоша, а третей стоит, а четвертому не БЬІТИ» . Звертаючись до В асиля
І І І (син Софії Палеолог й Івана ІІІ, правив у 1 5 05 - 1 5 3 3 ), Філофей до­
кладно пояснював ситуацію з православ ' ям : « Ибо стараго Рима церковь
пала по неверию ереси Аполлинария (єпископ у Сирії середини ІУ ст. ,
не визнавав Тр ійцю, стверджував , що людина і досконале боже ство не
можуть зійтися в одній особі і тому Христос не міг бути спокутником
гріхів людства. - А . Б .), второго же Рима, Константинова - града, цер­
ков ныle двери внуки агарян секирами и оскордам и рассекли. И вот те­
перь третьего, нового Рима, держав ного твоего царства святая соборная
апостольская церковь во всех концах вселенной в православной христи­
анской вере по всей поднебесной больше солнца светится» 88. В одночас
Філофей наголошував на великій відпов ідальності московського монар­
ха за стан православ ' я у світі.
Загалом нова державна ідеологія в усіх гі елементах (давність родово­
ду, спільного з європейськими монархами; передані на Русь ім ператорські
регал ії з Візантії; теорія « Москва - третій Рим » ) сприяла певним чи­
ном визнанню Московс ького царства м іжнародним співтовариством у
ХУІ - ХУІІ ст. Щоправда, старі стереотипи, недалекоглядна, амбіційна
зовнішня політика Москви, конфесійні колізії заважали ефективному
сп івробітництву Рос ії із Заходом .
Одночасно складалася, в основному стихійно, практика сто сунків
влади з суспільством й усіма його станами, верствами та устано­
вами. І ноземні спостерігач і (Олеарій, Поссевіно, Герберштейн,
Флетчер та і н.) в ідзначали надзвичайно велику та безконтрольну вла­
ду московського правителя, а також в ідчуженість між народом та всіма
88
Казакова НА.
Очерки
...
с. 28.