Розділ 11, глава 2:-- 128
крок як бажання Риму підняти статус великокнязівського двору в очах європейських правлячих династій, забезпечити визнання спадкоємців Івана ІІІ від цього браку. Але Рим одночасно висував і серйозну умову: Москва мала приєднатися до антитурецької коаліції європейських держав.
Італійськідипломати, намагаючись схилити Івана ІІІ на цю пропозицію, мабуть, вперше сформулювали ідею про те, що Москва повинна стати спадкоємицею Константинополя. Софія Палеолог прибула до Москви у листопаді 1472 р. в супроводі папського посла кардинала Антонія, який до того ж мав доручення переконати Івана ІІІ у доцільності об ' єднання католицької й православної церков. 12 листопада Софія була обвінчана з Іваном ІІІ.
Очевидно, плани римського папи не здійснилися, а тому через 2 роки сенат Венеції звернувся до московського великого князя з таким проектом: « Східна імперія( Візантія.- А. Б.), захоплена оттоманом( турками.- А. Б.), повинна, через припинення імператорського роду у чоловічому коліні, належати владі Вашої світлості внаслідок Вашого щасливого браку » 83. Ця думка отримала детальну розробку в російській політичній ідеології, але у доволі відмінному контексті.
Погодившись на одруження із( не дуже привабливою) Софією Палеолог, Іван ІІІ, можна припустити, розраховував на те, що європейські монархи нарешті визнають його рівним собі. Однак московський правитель змушений був зважати на негативне( щоб не сказати вороже) ставлення російських боярсько-аристократичних кіл до непроханих іноземних конкурентів. Саме тому, при оформленні брачного союзу було застережено, що ні сама Софія, ні гі діти чи онуки не матимуть права на московський великокнязівський престол, задовольняючись удільними володіннями.
У 1479 р. Софія народила сина Василя, а чотирма роками пізніше Олена Волошанка народила Івану ІІІ внука Дмитра. Оскільки сина, крім її Василя, у Івана ІІІ більше не було, то Софія сподівалась, що саме він буде згодом оголошений наступником престолу. Проте великий князь під тиском свого оточення, яке воліло бачити на престолі представника тверської гілки династії( вбачаючи у цьому запоруку політичної стабільності і з жахом згадуючи феодальну війну другої чверті ХУ ст.), вирішив у 1498 р. коронувати внука Дмитра як майбутнього правителя Московської держави.
83 Цит. за: скрыlllиков Р. г. История... С. 193.