Розділ 11, гл а ва 2-- 123 використанням Мономахових регалій- у присутності його матері Олени Волошанки, причетної до московської єресі. Московсько-новгородські І " ретики на чолі з Ф. Курициним виступали проти монастирського зсмлеволодіння. І у 1500 р. Іван ІІІ конфіскував новгородські церковні вотчини та роздав їх дворянам. Новгородські церковники та їх проводир архієпископ Геннадій вирішили не протестувати.
Така реакція духовенства пояснювалась, зокрема, тим, що Іван ІІІ нсодноразово демонстрував новгородцям свій характер, а також ' laJ1Ишав невирішеним до кінця питання щодо єретиків. У 1490 р. Іван ІІІ вже відправив до Геннадія на покарання новгородців-єретиків, які оселилися було у Москві. Новгородський архієпископ організував для них театралізовану і вкрай жорстоку кару. Їх одягли у блазнівські наряди, берестяні шоломи, причепили табличку « Сатанинське воїнство », посадили на коней обличчям назад і так провезли по вулицях Новгорода, а кожен зустрічний повинен був плюнути на них. Потім бересту у них на голові запалили...
Проте московські єретики ще більше І О років продовжували свою діяльність. Однак ситуація кардинально змінилася з початком російськолитовської війни. Одним із приводів війни: начебто дружину литовського великого князя( дочку Софії Палеолог та Івана ІІІ) Олену Іванівну силували прийняти католицтво. Тому тримати Софію Палеолог у засланні було недоречно, тим більше, що її син Василь збирався втекти до Литви. Іван ІІІ скасував своє рішення персдати прсстол внукові Дмитру і в
1500 р. призначив спадкоємцем Василя. У заслання ж відправилась Олена Волошанка з сином...
Невдовзі розгромили осередок московських єретиків. Кількох осіб, lІідлучених від церкви, спалили( декотрих в клітках), а Ф. Курицина за
�JJaЛИ до одного віддаленого монастиря.
Новий великий князь Василь ІІІ, який вступив на престол у 1505 р., Ішказав розправитися із суперником Дмитром і його матір ' ю. Очевидно, нідіслав він вбивць і до свого ворога Ф. Курицина. Невдовзі з ' явилися нові тривожні для влад прояви вільнодумства. Ставлення до християнського вчення Матвія Башкіна та Феодосія КІІС(},' О, яких офіційна церква визнала нсбезпечними єретиками, визнача.! ІЩ ·) І нсредусім їх різко критичними оцінками навколишньої дійсності. Їх
)( i) IJI/. HiCTb припадає на середину ХУІ ст., часи правління Івана Грозного,) l 1 \ 111і І Іікому не пробачав незалежної думки, а тим більше норовистості у I ' lІравах церковних. Тому Башкіна і Косого заарештували, піддали тор ІУРІІМ і ' ЩСУДИЛИ на церковних соборах( першого у 1553 р., другого У