Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 122

Розділ 1 1 , глава 2
--
121
{)UЧUJIОСЬ Творцем, але й я к те, що воно також обмежувалос ь заповідями
І суса Христа.
Недов іра до священиків, а звідси бажання покладатися на здоровий
I J I УЗД - характерна прикмета часу. Й осиф В олоцький змушений був в из­
нати : « . . . ньше же и в домех, и на путех, и на тр"Ьжищих (ринках - А . Б . )
иноци и мирстии в с и сомнятся (висловлюють сумнів. - А . Б.), в с и о
вере ПЬІТают (допитуються. - А.Б.)>>75 . Власне, вільнодумці - єретики
відповідали своєю діяльністю на ці громадські запити.
Ми вже відзначали, що московські мислителі кінця ХУ - початку ХУІ ст.
розглядали віру як засіб суттєвого оздоровлення суспільного життя . Тому
вони не могли задовольнитися лише церковними ч и богословськими
питаннями і логічно переходили до м ирських проблем. Так, ідею
справедливого суду розробляв Іван Вол к-Курицин у «Мериле правед­
НОМ» , Федір Курицин у «Повести о Дракуле» вивів образ надзвичай­
но жорстокого, безпощадного і водночас безстороннього правителя,
в якому люди Ренессанса шукали «урока и поучения» . Іван Чорний
створив одну з найбільших «енциклопеді й російського середньовіччя»
(Д. Лихачов) - « Елл инский летописец» , де був зібраний основний ком­
плекс відомостей із всесв ітньої історії: уривки з біблійних текстів,
в ізантійських хронік Амартола і Малал и, повісті про життя й подви­
ги Олександр а Македонського тощо. « Еллинский летописец» справив
помітний вплив на російські хронографи та л ітописні зводи ХУІ ст.
« Повесть о Дракуле» привертала увагу читачів до надзвичай­
но гострої проблеми - правосуддя і справедливості взагалі . Князь
Дракула - історична фігура, в ін правив у східн і й Валахії (Румунії) у
ХУ ст. і уславився там й у сусідніх країнах вкрай специфічним поєднанням
жорстокості та с праведливості . На батьківщині його прозвали Владом
Цеп ешем (Проколювачем, тому що він в іддавав перевагу з усіх видів
страти саджати засуджених на палю), а слово « Дракула» у багатьох
народів означало «дракон» , «диявол » . Отже, Дракула був н е казковим
вурдалаком, а живим володарем, який страшніше за мертвих.
Ф . Курицин наводив приклади люто сті князя Дракул и . Кол и до
нього прийшли турецькі посли і в ідмовились зняти свої шапки, бо
того, мовляв, не дозволяє їх звичай, Дракула наказав прибити ті шапки
цвяхами до їх голі в . Він саджав на кіл боязливих воїнів, лі ниву селянку,
яка не полагодила чоловіку розірвану сорочку та ін. Він зібрав в одному
будинку жебраків начебто на бенкет і як тягар для суспільства, «людей ні
на що не здатних» , спалив їх.
75 Источники
. . .
с.
429, 474.