Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 121

Розділ 1 1 . глава 2
--
1 20
нам іру переходити в іудаїзм і не обмежувались критикою догмата про
Трійцю.
До церковної догматики, обрядів і р итуалів, до богословських питань
« антитринітарії» підходили з критичних, раціонал істичних позицій,
прагнучи влас ним розумом ді йти до суті християнського вчення,
звільнити його від багатовікових нашарувань і викривлень. Відходяч и
від м іСТИК0-аскетичного тлумачення в і р и , що вимагало зневажати земни­
ми благами і турботами, вони ставили своїм завданням перетворити в іру
на ефективний зас і б суспільного прогресу. В цьому с воєму пориванні
московські мислителі шукал и в ітчизняну стежку до європейського шля­
ху, але на перешкоді стали архієреї православної церкви, які на відміну
від західноєвропейських колег категорично не бажали йти на жодні по­
ступки громадським настроям.
Неабияке з начення мало проголошення означеними мислителям и
здатності людського розуму самостійно вирішувати складні проблеми
земного життя. Не в ипадково в освічених колах ХІУ - ХУ ст. авторитетом
користувалася пам ' ятка античної л ітератури - « Мудрость Менандра» ,
серед афоризмів якої неодноразово натрапляємо на апологію людського
розуму : « В елико есть богатство человеку ум», « В сегда благо и более все­
го человеку мудро сть» . В ідомий тв ір Федора Курицина «Лаодикийское
послание» починається з такого вислову : « Душа самовластна, заграда
ей вера» . О. Клібанов вже підкре слював близькість думки Курицина про
« с амовластну» душу з і н шою пам ' яткою того часу « Написанием ЯЗЬІКОМ
словенским о грамоте » . Й ого невідоми й автор зазначав, що бог, ство­
ривши людину, дав їй «с амовластие ума, смерть и живот пред очима его
предложи, рекше волное произволение хотениа к добродетели и к злобе,
путь откровения изящьству и невеждьствию» . С пираючись на цей факт,
Я . Лурьє стверджував, що Курицин право на свободу думки