Розділ 11. гл ава 2:---- 119
революційної опозиції феодалізму » 72. Соціальний лад, який ми звикли називати феодалізмом, на межі ХУ- ХУІ ст. не набув у Московській державі сформованої стадії, отже, зарано шукати у духовній сфері « революційної опозиції », хоч, без сумніву, окремі прогресивні надбання тієї епохи готували ідейний грунт для майбутнього.
Цікава історія трапилася з назвою даної течії суспільної думки. У « Сказании о новоявившейся ереси новгородских еретиков Алексея протопопа и Дениса попа и Феодора Курицина и инех, иже такоже мудрьствующих » відомого богослова і публіциста кінця ХУ- початку ХУІ ст. Йосифа Болоцького з майже неприхованою упередженістю розповідається
про появу цієї течії. Згідно з його версією, якийсь міфічний « жидовин » Схаріа, « диаволов с 'Ь суд », чародійник і чорнокнижник, що мешкав у Києві, у 1470 р. приїхав із князем Михайлом Олельковичем до Новгорода. Невдовзі Схаріа спромігся навернути у « жидовство » пона Дениса, протопопа Олексія та ін. Олексія назвали Авраамом, дружину його Саррою; Олексій переманив на свій бік свого зятя Івашку Максимова, його батька попа Максима, « и МНОГЬІХ от попов И от диаков и от ПРОСТЬІХ людей ». Ці єретики, за Йосифом Болоцьким, не визнавали Трійцю, вважали Христа не богом, а простою людиною, віддавали перевагу Старому заповіту перед Новим, « и многаа хуление и уничижениа глаголаху на божественую церковь и на всечеСТНЬІа ИКОНЬІ, глаголюще, яко не подобает поклонятися рукотворению » 73. Повною мірою скористалися єретики, писав Й. Болоцький, з ТОГО, що офіційна церква передрікала друге пришестя Христа і Страшний суд у 7000 р. від створення світу( 1492 р.), але цього не сталося, тож, на думку єретиків, православне вчення, на Новому заповіті основане, невірне. Церковні ідеологи категорично відкидали всі закиди єретиків, обстоювали засади православної віри, церкви та святість місії їі служителів.
Одним із неспростовних аргументів проти єретиків, з точки зору духовенства, було їх відступництво від « істинної » віри, перехід у « жидовство ». Саме цим образливим, як вважали ксрівники церкви, словом і назвали нову єресь. Термін « жидовствующие » закріпився в літературі й дійшов до наших днів, щоправда, іноді його заступав інший термін- « антитринітарії »( від лат. Trinitas- Трійця). Обидва слова слабко відбивали специфіку означеного угрупування, члени якого виходили за надто вузькі рамки церковної ідеології. До того Ж, вони зовсім не мали
72 Казакова НА., Лурье я.с лlпифсодальныc СРСТИЧССКИС ДВИЖСНИЯ... С. 128.
73 ИСТОЧНИКИ... С. 468-471.