Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 113

Розділ 1 1 , гла в а 2
--
1 12
це сталося не через татар, а через гордов итість та зарозумілість руських
князів допустив Бог таке » .
Л ітописи зафіксувал и тогочасну не т о байку, н е т о правдиву чутку
про те, я к н іб ито найдосвідчен і ш і друж инники-бо гати р і , що служили во­
рогуючим князям, з і брались разом і замислились над вкрай ш к ідливими
усобицям и : « З і брав шись тут, богатирі в и р і ш ил и , що в раз і , я кщо вони
служитимуть князям у р і зних к няз ів ствах, то вони мимоволі переб' ють
оди н ОДІ І О ГО , оскільки між князями на Русі постійний розбрат й часті
битв и . І прий няли вони р і шення служити одному великому князю в
мате р і всіх м іст Києві»51.
Досить показовим є небажання княз і в о б ' єднатися перед л ицем
з агальної загрози ; так було під час б итви на Калці, коли князь Мстислав
Галицький, в исту п и в ш и проти монгол ів, н е повідомив про це союз ник ів ;
т е ж саме повторилося через 14 років, у 1 23 7 р ., бо в е л и к ий володимирсь­
кий князь Юрій Всеволодович « не послуша молБЬІ рязаНЬСКЬІХ князей,
сам не поиде ни посла (сам з дружиною не п і шов і загін не послав. - А . Б . )
к ним, 1 1 0 вьсхоте с а м о с е б е с п татаРЬІ брань сьтворити » . Великий во­
лодимирський князь, я к багато інших руських княз ів, н е був схил ьним н і
з к и м ділитися уявною славою переможця, тим с амим прирікаюч и країну
на безперервні вторгнення ворогів, поразки, злигодні . В наслідок такої
недалекоглядної політики с воїх правител і в уся П і в н і ч но-Східна Русь з а­
знала гіркої дол і , такої, як , зокрема, доля Рязані : « Було м і сто Рязань, і
земля була Рязанська, і з н и кло багатство її, м инулася слава її, і не можна
було побачити у ній н і яких благ гі - лише дим та попіл . . . »58. Тільки щи­
рий патріот міг так сприймати горе Б атьківщин и !
Подолання міжкнязі вських кривавих чвар було настіл ьки го строю
сусп іл ьною проблемою, що з їх осудом виступали всі освічені люди тієї
доб и . А Галицько-Вол инський л ітопис нав іть звернувся до авторитета
античного поета-мислителя Гомера, коли з гадував про порушення кня­
зями взятих на себе зобов ' язань: «О, обман злий, - я к пише Гомер, - со­
лодкий до ви криття, а в иявлений - гіркий. Н а того , хто дотримується
його, ч екає зла кончина. О , зло це зл і ш е за зло ! » 59. Давньогрецька
мудрі сть, ймовірно, мала надати м іркуванням середньов ічного л ітописця
додаткової переконливості.
Духовенство, як вже говорилося, з в инувачувало паству разом і з кня­
зями У тому, що вона погрузнула в гріхах, а отже, викликала на себе
57 Т а м же. С. 1 5 1 ,
58 Там же. С. 1 63 ,
59 Там же. С. 283 .
1 53 .
1 95 .