Розділ 11, глава 2--- 111
нападу монголів на Берестя не могли вийти в поле « смрада ради множьства избьены) ss •.
Засаднича причина лиха, яке спіткало Русь, вбачалася- відповідно пануючому світогляду- у божій карі за гріхи. Розповідаючи про облогу монголами міста Володимира, літописець переходив у сферу високих узагальнень: « І був у місті через наші гріхи й несправедливості великий плач, а не радість. За примноження беззаконь наших привів на нас Бог « погаНЬІХ »( монголів.- А. Б.), не їм будучи заступником, але нас караючи, щоб ми утримались від лихих справ. Такими карами карає нас Бог- нашестям поганих; адже то є бич його, щоб ми покинули наш згубний шлях ». ЄДИНОЮ розрадою, на думку літописця-ченця, може бути лише сподівання на потойбічне блаженство. « І було страшно і трепетно бачити,- читаємо в Лаврентіівському літописі,- як у християнському роді страх, і сумнів, і нещастя поширювались. Ми согрішили- і покарані, тож жалісно бачити нас у такій біді. Й ось радість наша перетворилась на скорботу, бо не хочемо усвідомити, що у майбутньому житті будемо винагороджені милістю божою. Адже душа, всіляко покарана на цьому світі, на прийдешньому суді знайде помилування й полегшення від муки.
О, яке невимовне, Боже, твоє людинолюбство! Саме так має карати добрий володар ».
Християнська концепція страждання як неодмінної якості й обов ' язкового етапу земного буття людини в ХІІІ- ХІУ ст. продовжувала утримувати міцні позиції в православній свідомості: « Бог карає людей різними нещастями,- стверджував книжник,- аби стали як золото очищене в горнилі- адже християни, подолавши багато напастей, увійдуть до царства небесного. Адже сам Христос Бог каже: « Зусиллями береться царство небесне, й ті, які докладають зусиль, отримають його »... Якщо не буде випробування, не буде й вінця, якщо немає мук, немає і винагороди. Всякий, хто відданий доброчесності, не може прожити без багатьох BoporiB » s6.
Релігійне тлумачення причин народних бід та ставлення до них могло бути якоюсь психологічною втіхою, але не прагматичним дороговказом. Тому літописці намагалися не тільки по-християнськи підтримати земляків, а й підказати шляхи уникнення страждань і- врештірешт- вихід із надзвичайно важкого становища. Вже перша поразка від монголів на Калці у 1223 р. змусила хроніста мужньо визнати: « Але все
ss Там же. С. 298.
S6 Там же. С. 139. 141, 147( 1Yf і далі український переклад автора.- А. Б.).