Розділ 11, глава 1-- 102 проповідництва, церкву покидала заможна шляхта, гостро відчувався брак коштів тощо.
На цьому фоні обнадійливим сприймався візит до України і Білорусі єрусалимського патріарха Феофана. Знаходячись у Києві, він здійснив заходи по відновленню православної ієрархії: рукопоклав І. Борецького на митрополита, висвятив на архієпископа полоцького Смотрицького, на володимирську і брестську кафедру- нащадка княжого роду Курцевича, на перемишлянського єпископа- Копинського. Відбувалося це надзвичайно таємно, вночі, у будинку із щільно завішеними вікнами, в присутності усього декількох осіб44 • Уніатсько-католицький табір розгнівано зустрів звістку про цю подію, призначення оголосив незаконними, а король Сигізмунд ІІІ навіть видав указ щодо затримання новопоставлених ієрархів. Цього, на щастя, не сталося, бо король добре знав позицію українського козацтва на чолі з п. Сагайдачним, а військова допомога козаків була якраз необхідна Речі Посполитій, і тому Сигізмунд ІІІ вирішив не втручатися у церковну суперечку.
Але наявність паралельних ієрархів у єпархіях призвела до загострення міжцерковної ворожнечі, що іноді нагадувала війну, в якій гинули священики з обох боків. Боротьба велась за церковні споруди та володіння, і кінця їй не було видно, а спроби мирно домовитись, як правило, нічим не завершувались. На сеймі 1623 р. уряд наполягав на тому, щоб православні самі дійшли згоди з уніатами.
Врешті-решт новий православний провід замислився над можливістю приєднатися до унії за певних умов. Напружено працював над цією проблемою М. Смотрицький, прагнучи подолати вкрай небезпечний розкол
у народі, що гальмував національний та культурний розвиток України. Його підтримували І. Борецький, К. Сакович( ректор Острозької
академії), Петро Могила, новий києво-печерський архімандрит, та інші освічені діячі. Визріла навіть ідея заснувати окремий патріархат для православно-уніатської церкви України та Білорусі. Дане об ' єднання, переконували ініціатори, « нарешті всьому народові українському, бідному й замученому з цієї причини( церковного разбрату.- А. Б.), по містах і селах утре його щоденні сльози » 45.
Коли закінчилась підготовча робота та відповідні документи, було вирішено скликати у Києві в 1628 р. церковний собор із запрошенням світських осіб. Однак напередодні собору громадськість довідалась про плани своїх ієрархів- і вибухнув нечуваний скандал. Ворожий настрій
44 ВОЗ / lяк м. с. Історія... Т. І. с. 509-5 іО; ДОРОИІєнкоДl. Нарис.. Т. 1. С. 207.
45 ЦИТ. за: ВО31lяк м.с. Історія... Т. 1. С. 525.