Розділ 11, глава 1-- 100 виклав у « Напученні польському королеві Сuгіз. 'W унду Августу »( 1543).
« Чи знаєш, хто ти?- звертався Оріховський до молодого короля.
Король. Отож, ти правитель, а я- підлеглий, а тому й мудріший за мене. Якщо ти мудрий, тоді і я вільний, багатий, щасливий. Ну, а якщо не мудрий? Тоді я раб, бурлака, вигнанець. Отже, я нещасливий від твого прогріху » 39. Використовуючи здобутки політичних уявлень доби Відродження, Оріховський наполягав, що королю треба вчитися, слухати поради мудрих і досвідчених людей, вивчати історію правлінь своїх славетних предків. « Всякий дорадник,- стверджував він,- є вісником Бога, і його треба слухатися. Бо якщо знехтуєш, бійся, аби замість дорадника не послав тобі Бог нахлібника зі зрадливою душею, який тебе обдурить » 40.
Влада у державі, за Оріховським, який спирався на польську традицію, повинна розділятися на дві гілки- короля та сенат; вони обидві виступають у ролі « сторожів » порядку, злагоди та блага в суспільстві, а також захищають кордони держави, боронять людей від нашестя ворогів. Останнє завдання особливо підкреслює автор, нагадуючи про безперервні набіги татар і турків на українські землі.
Оріховський, який вважав себе українцем, підписуючи власні твори псевдонімом Роксолан( або Русин), із великим співчуттям описував страждання українців від турецько-татарської агресії: « Та доки ти( король.- А. Б.) живеш у Краківському замку, люд у Русі нещасливо гине. Та ще й як гине! Цього без сліз і розповісти неможливо: ніхто людей не захищає, ніхто не боронить; міста попалено, фортеці зруйновано; багатьох славних лицарів посічено або забрано у полон; немовлят порубано, літніх повбивано, дівчат згвалтовано прилюдно, жінок збезчещено на очах чоловіків, молодь пов ' язано і забрано разом з реманентом і худобою, так що нема чим і землю обробити. Жах і смуток всюди на полях і в оселях наших » 41.
Проблемі небезпеки з південного сходу Оріховський присвятив два трактати « Про турецьку загрозу »( 1543- 1544), які користувалися великою і зрозумілою популярністю в багатьох європейських країнах. Звертаючись насамперед до короля та польської шляхти, він доводив, що не можна вірити обіцянкам турок чи татар, як і угодам з ними, натомість
39 Українські ryманісти епохи Відроджеиня. АlIтологія: У 2 т.- к.: Наукова думка, 1995. Т. l. С. 26.
40 Там же. С. 27-29; ЛumвUllов ВД. Историософские ВЗГЛЯДЬІ Стаllислава Ориховского 11 Человек и история... С. 111-121.
41 Україllська література ХІУ- ХУІ ст.- С. 24; Українські ryмаllіс1'И... Т. І. С. 24.