РШl \ іл 11, гл ава 1
--- 99
(> ріховського загалом розглядають як прибічника ренесансної куль
' І урн, який використовував її надбання задля оновлення існуючого(' І ' О() ТО феодального) суспільного ладу за протобуржуазними ПРИІІЦИ
І І ами, обrpунтованими західноєвропейськими інтелектуалами доби Ві)( родження. Це приводило до певних суперечностей соціального світобачення, багато у чому зумовлених протиріччями дійсності. По суті І <о нсервативна програма Оріховського спрямовувалась, однак, на усунен
ІІЯ з політичного життя польської держави ряду архаїчних рис. Так, він,
' ІШІІІЛЯЮЧИ себе противником соціальної рівності( є « вільні громадяни ному », а є « слуги »), в той же час наголошував на необхідності правового регулювання відносин між станами, а також між суспільством, під яким
Оріховський розумів передусім шляхетство, і королем. Свій політичний ідеал Оріховський змалював у трактаті « Квінкус, тобт о вз ірець устрою Польської державu »( 1564). Найбільш прий
ІІЯТНИМ образом правління він визнав лише виборну, конституційну монархію: « Королівство є згромадження велике домів, сіл, міст, повітів, земель, людей вільних, єдиному зверхнику, родом значнішому, вільністю яснішому, справедливістю хвалебному, місцем славному, вибором і гл асом вільним від людей вільних обраному, для загального добра добровільних підданих » З7. Монарх при здійсненні своїх повноважень спирається, за Оріховським, на « вільних людей », тобто привілейовані стани. Мислитель підтримував суспільство, побудоване за ієрархічним принципом, а критерієм соціального розподілу вважав постулат, запо: шчений з середньовічної ідеології: « благородне походження », яке самим образом життя даної групи людей формує здібності, потрібні для виконан
ІІЯ керівних функцій в державі: «... як неподобством є річ, щоб хто великі ре ' lі справуючи, малі мислі мав, так теж неподобством є річ, щоб хто,
МlIJIИМ бавлячися, великі міг мислі мати ». В іншому місці Оріховський ту ж думку повторив, так би мовити, « з кінця »: « Купець, ремісник, орач lІе суть дітьми Королівства Польського, але суть слуги Його » З8. Майже не IІробивається в творах Оріховського характерна для західноєвропейської свідомості ХІУ- ХУ ст. тенденція визнання гідності людини незалежно під її соціального положення.
Ilосл ідовнішим Оріховський був в окресленні обов ' язків монарха Щ ' ред евоїми підданими, хоч і в цій сфері він не зміг належним чином)( Щ " ПlІІніюватися від політичної практики Речі Посполитої. Свої уявлення IІрО місію короля та його стосунки із суспільством він достатньо повно
11 І �III ' Ш: / lI / РСЬКUЙ дс. Станіслав ОріховськиЙ... С. 149. '" ТІІМ же,( ' 1 50, 1 52;