Нариcи з історії України: формування української модерної нації Narys_istorii_Ukrainy (1) | Page 82

українськими солдатами столичної військової залоги. Це, здавалось б, дрібничкове досягнення
зіграло велику роль у перші дні революційних подій у Росії.
ДОБА ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ
Як і більшість революцій, революція 1917 р. в Російській імперії почалася скромно й
помірковано. Поштовхом до неї стали масові мирні демонстрації та страйки у Петрограді
наприкінці лютого – на початку1917 року, під тиском яких цар Микола II змушений був
підписати заяву про зречення від престолу. Переломною подією в перші дні революції став
перехід петроградських солдатів на сторону демонстрантів. Першими приєдналися до
демонстрантів солдати Волинського полку, який складався головним чином з українців і
перебував під впливами української студентської громади в Петрограді. Свою революційну
рішучість солдати згодом пояснювали тим, що, як українці, вони достатньо натерпілися
переслідувань українства під старим режимом.
Цей епізод рельєфно відображає значення українського питання у революційних подіях,
хвиля яких протягом найближчих чотирьох років захлиснула Російську імперію. Але вже з
самого початку українська революція не стала просто “південно-західним” варіантом
російських подій. Двовладдя – протистояння між Тимчасовим Урядом і Радами – яке було так
характерним для центру, ніколи не набрало сили в Україні. Сітка Рад була найгустішою у
Донбасі (у середині 1917 р. тут зосередилося 70% всіх Рад в Україні) та у прифронтовій смузі,
але не справляла поважного впливу на розвиток подій в усій Україні.
Набагато більше значення мало утворенняу Києві 17 березня 1917 р.представниками
різних українських політичних, громадських і культурних організацій Центральної Ради, яка
взяла на себе представництво політичних інтересів українців перед Тимчасовим урядом. 27
березня 1917 р. у Київ з заслання поверн увся Михайло Грушевський. Він зразу ж очолив
Центральну Раду, надавши її діяльності чіткої політичної лінії – домагання національно-
територіальної автономії України в російській федеративній республіці.
Весна-літо 1917 р. в Україні пройшли під знаком “українізації” суспільно-політичного
життя. Гасло “вільної України” стало гаслом “чоловіка з вулиці” 5 . З’явилося величезне число
нових газет і видавництв, відроджувалися або утворювалися нові масові громадські і політичні
організації і т.д. Свою підтримку Центральній Раді проголосили з’їзди українських селян,
робітників і військових, профспілки, земства та ін. Опираючись на ці новопосталі структури,
Центральна Рада за до кінця літа перейняла керівництво справами у більшій частині України.
5
Ковалевський М. При джерелах боротьби. Спомини, враження, рефлексії. Іннсбрук, 1960. С. 276; Верстюк В.
Українська Центральна Рада. Навчальний посібник. Київ, 1997. С. 112.