Розбудовуючи національне життя в Україні , Центральна Рада зберігала повну лояльність до Тимчасового Уряду . Більш радикальну позицію розбуджені революцією українські народні маси , що вимагали від київських політиків негайло розв ’ язати найпекучіші земельне і воєнне питання , не чекаючи на рішення у Петербурзі . Військовий і селянський з ’ їзди , що відбулися у Києві в середині травня , закликали Центральну Раду самим взятися за проведення в життя автономії України .
Уступаючи цим настроям , 23 червня 1918 р . Центральна Рада видала свій Перший Універсал , в якому проголосила : “ Однині самі будемо творити наше життя ”. Незабаром після цього для виконання рішень Центральної Ради був створений уряд – Генеральний секретаріат – на чолі з українським соціал-демократом Володимиром Винниченком .
Проголошення автономії України привело до українсько-російського протистояння . Лідери російських лівих партій сприйняли Перший Універсал як зраду , як удар в спину всеросійської революції . Тимчасовий Уряд вмовляв українців не розбивати сили звільненої Росії і чекати на рішення Установчих зборів . Ситуація з Україною не була винятковою – подібне напруження переживав Тимчасовий Уряд й у відносинах з Фінляндією і Польщею . Але поведінка України видалася особливо небезпечною з оглядуна її близкість до зони військових дій .
Переговори між петербурзькими і київськими лідерами закінчились 15 липня 1917 р . прийняттям компромісу , який включив в себе визнання Тимчасовим Урядом легітимності Центральної Ради та Генерального Секретаріату й згоду на організацію окремих українських військових частин . Ціною за досягнення компромісу з українського боку була відмова від проголошення національно-територіальної автономії .
Умови угоди були оголошені Другим Універсалом Центральної Ради ( 16 липня 1917 р .). Згідно з домовленністю , склад Ради збільшився за рахунок представників національних меншостей , що проживали в Україні . Таким чином Центральна Рада стала політичним органом не лише українського народу , а й всього населення України . Юрисдикція її влади обмежувалася п ’ ятьма губерніями : Київською , Волинською , Подільською , Полтавською і Чернігівською .
Компромісний характер Другого Універсалу не міг задовільнити обидві сторони . Його прийняття викликало міністерські кризи як у Петербурзі , так і в Києві . Опоненти Центральної Ради з українського радикального табору вимагали проголошення державної самостійності . У ніч на 17 липня Український полк ім . Полуботка зробив невдалу спробу взяти контроль над містом , щоб заключити сепаратний мир з Центральними державами і проголосити самостійність України .
У політичних конфронтаціях і суперечках поволі доходило до кінця літо . Політичне двовладдя у центрі Російської імперії у поєднанні з національними рухами на її окраїнах