Орієнтація стрільців на свої власні сили виглядала не цілком реалістично в умовах , коли Україна залишалась затиснутою між двома воюючими сторонами . “ Реальна політика ” вимагала приєднання до одного з цих блоків . Окрім Головної української ради , лояльність до Центральних держав проголосила група східноукраїнських еміґрантів ( Володимир Дорошенко , Дмитро Донцов , Микола Залізняк , Андрій Жук та ін .), що перед початком війни проживали у Львові . 4 серпня 1914 р . вони заснували “ Союз визволення України ” ( СВУ ) як організацію підросійських українців для пропаґанди ідеї політичної самостійності України як серед урядів Центральних держав , так і серед полонених українських вояків російської армії . У травні 1915 р . “ СВУ ” разом з членами Головної української ради утворили у Відні Загальну українську раду , що стала єдиним і найвищим представницьким органом українського народу в Австро- Угорщині .
Проавстрійська і пронімецька симпатії не викликали відгуку у Наддніпрянській Україні . Редактор журналу “ Украинская жизнь ” в Москві Симон Петлюра у перші дні війни видав декларацію з закликом до українців чесно виконати свій обов ’ язок перед російською державою . У значній мірі ця декларація була пристосуванням до реальних умов і диктувалася бажанням запобігти антиукраїнським репресіям . Але разом з тим Петлюра сумнівався у перемозі Росії і вважав , що приєднання Галичини і Буковини до Російської імперії відповідає українським інтересам .
Наприкінці 1916 р . як проавстрійська , так і проросійська орієнтації обидвох українських груп зазнала сильного струсу . 5 листопада 1916 р . австро-угорський і німецький уряди проголосили утворення самостійного польського королівства , складеного з польських земель Російської імперії . Одночасно Галичина отримала повну автономію , без поділу її на східну і західну частину , чого так довго добивалися українські політики . З іншго боку , антиукраїнські репресії в самій Російській імперії та в окупованій Галичині показали марність сподівань українських політиків на зміну політичної лінії Петроґраду . У грудні 1916 р . Товариство українських поступовців проголосило нейтралітет українського руху до обидвох воюючих сторін , “ бо жодна з них не могла викликати спочуття ні цілями , ані способами боротьби ”. Своїх союзників українські лідери вбачали у недержавних народів Росії , а також серед тих представників російського суспільства , що поділяли основну вимогу українського руху – “ автономно-федеративного устрою державної організації на демократичних підставах ”.
Велику активність проявила соціалістична молодь , у першу чергу — українські соціалдемократи . Їхня аґітація під лозунгами “ Геть війну ! Хай живе автономія України !” знаходила відгук серед найбільш національно свідомих і революційно настроєних українських солдат і робітників . Українським студентам Петрограду вдалося налагодити постійний зв ’ язок з