РОЗДІЛ 3 . У ВОГНІ ВІЙНИ І РЕВОЛЮЦІЇ : 1914-1921
ЩО ТАКЕ УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ
Революційні події , що розпочалися вслід за Першою світовою війною і глибоко змінили політичний ландшафт Центральної і Східої Європи , становлять серйозний виклик для кожного історика , який намагатиметься охопити весь складний і багатовимірний характер цього явища . Це особливо вірно , коли йде мова про цей період в українській історії . Протягом цього драматичного періоду в Україні відбувалося зразу декілька переплетених і більш-менш одночасних конфліктів :
— до кінця 1918 р . тривала Перша світова війна , й українська територія була одним з головним воєнних театрів у Східній Європі ; після її закінчення тут розгорілися нові міжнародні конфлікти , повяз ’ ані з повоєнним влаштуванням цих земель , що завершилися лише з укладенням Ризького договору у 1921 р . та рішеннням Антанти стосовно Галичини у 1923 р .;
— після вибуху революції в Російській імперії у березні 1917 р . Україна була поступово втягнута у російську революцію і громадянську війну ; у певні моменти воєнні дії на українській території мали вирішальне значення для перебігу цього конфлікту ;
— з розпадом Російської та Австро-Угорської імерій розпочалася і швидко набрала сили українська національна революція , лідери якої стреміли до політичного самовизначення української нації по обидва боки колишнього російсько-австрійського кордону ;
— водночас в Україні розвивалася своя власна українська громадянська війна ; хоча за своєю гостротою вона значно поступалася російській громадянській війні , все-ж таки в окремі моменти вона відігравала ключову роль у перебігу революції в Україні ;
— окремо від цих всіх конфліктів визрівало і розгорталося селянське повстання проти усіх режимів , які намагалися встановити свій політичний і військовий контроль над українським селом ; у цьому селянському русі були відчутними елементи громадянської війни і національної революції , однак його не можна просто звести ні до першої , ні до другої .
На жаль , в історіографії української революції існує мало праць , які пробують брати до уваги усі складові частини тогочасної української політичної кон ’ юнктури . Історики мають схильність перенаголошувати роль одних конфліктів та іґнорувати значення інших . Радянські автори інтерпретували ці події як історію перемоги більшовицького режиму , тобто виключно як реґіональну версію російської революції . Українська нерадянська історіографія