В історичних працях вважається прийнятним писати про відсталість і запізнілість українського руху у підросійській Україні у порівнянні з Галичиною 2 . Однак таке порівняння має обмежену пізнавальну вартість . Бо , очевидно , для виявлення внутрішнього потенціалу обидвох рухів галицьких українців варто порівнювати з чехами , словаками та ін . народами Австро-Угорщини , а наддніпрянських українців – з білорусами , вірменами , грузинами фінами та ін . неросійськими національностями Російської імперії . Щобільше , для розуміння динаміки національного рухуу підросійській Україні коло паралелей слід розширити і на інші партії й угрупування , що діяли на її території . Так , порівняння географічної сітки кадетської та російської соціал-демократичної партій – цих без сумніву , найсильніших опозиційних партій , з українськими національними організаціями у 1905-1907 рр . показує характерну спільну рису у розвитку недержавних політичних структур : це були нечисельні міські структури , розсіяні серед величезного селянського моря 3 .
Традиційною особливістю російського політичного режиму було те , що в ньому держава була все , а суспільство – нічого . Будь-яка ініціатива , яка виходила за рамки держави , сприймалася як потенційно анти-державна . Як влучно висловився відомий історик марксизму Лешек Колаковський , Російська імперія була “ державою , в якій ... не було чіткої роздільної лінії між літературною критикою й вбивством ” 4 . Тому про український рух у Російській імперії точніше говорити не як про “ відсталий ” і “ недорозвинутий ”, а як про “ заарештований ( як майже кожний політичний рух і партія ) у своєму зародку .
Те , що український рух на початку ХХ ст . стояв перед потребою національного усвідомлення селянства , теж не було свідченням його катастрофічної відсталості . Французький історик Южен Вебер у своїй широко відомій книжці “ Зі селян – у французи : Модернізація сільської Франції , 1870-1914 ” 5 показав , що перед подібним завданням наприкінці XIX ст . стояв і французький уряд . Жителі сільської Франції тоді ще не були національно свідомими французами . Вони стали такими лише після того , як французьке суспільство перетворилося з переважно сільського , аграрного , неписьменного у переважно урбанізоване , промислове і письменне – одним словом , у модерну націю . Новітні розвідки з історії Великобританії і Німеччини підтверджують , що навіть серед західноєвроейських “ історичних ” народів перетворення “ селян у націю ” є досить пізним феноменом 6 .
2 Див ., наприклад : Каппелер А . Національний рух українців у Росії та Галичині : спроба порівняння // Україна : культурна спадщина , національна свідомість , державність . К ., 1992 . Вип . 1 . С . 105-109 . 3 Шелохаев В . В . Кадеты – главная партия либеральной буржуазии в борьбе с революцией 1905-1907 гг . Москва ,
1983 . С . 299-309 ; Andriewsky O . The Politics of National Identity : The Ukrainian Question in Russia , 1904-1912 . Ph . D . Dissertation ( Harvard University , 1991 ) P . 169 ( fn ); R . C . Elwood , Russian Social Democracy in the Undergorund . A Study of the RSDRP in the Ukraine , 1907-1914 ( Assen , 1974 ), p . 15 . 4 Kółakowski L . Main Currents of Marxism : In 3 vols . Vol . 2 . P . 307 . 5 Weber E . Peasants into Frenchmen : The Modernization of Rural France , 1870-1914 . Standford , 1976 . 6 Colley L . Britons : Forging the Nation : 1707-1837 . New Haven , 1992 ; Steehan J . J . German History . Oxford , 1989 .