більше стихійним вибухом невдоволенності мас , аніж результатом свідомої дії опозиційних політичних сил . Більшість з них – включно з соціал-демократами і соціалістамиреволюціонерами – внаслідок поліцейських репресій та внутрішньопартійних чвар були надто слабкими , щоб претендувати на роль лідера революції . Впродовж весни і літа они не встигали за розвитком подій . Лише під осінь 1905 року їм вдалося об ’ єднати ворогуючі фракції , збільшити число своїх членів й очолити революційну хвилю . Але на той час царський уряд встиг уже оправитися від первісного шоку і перейшов до контрнаступу .
Українські національний рух під час революції 1905 року був серед аутсайдерів . Не надіючись на власний успіх , лідери українських партійвступили на виборчі списки найбільших російських опозиційних партій . Тим не менше , у першій Державній думі була створена Українська Парламентська Громада , що складалася з 45 послів із всіх 102 вибраних від України . Головою її був адвокат і громадський діяч з Чернігова Ілля Шраг . Політичною платформою цієї парламентської групи була боротьба за автономію України . Після розпуску Першої Думи ( 8 липня 1906 р .) і нових виборів друга Українська громада налічувала вже 47 чоловік . Але 3 червня 1907 р . у результаті державного перевороту другу Думу було розпущено і розпочалася епоха реакції . Це відобразилося , зокрема , у тому , що у третій ( 1907-1912 ) та четвертій ( 1912- 1917 ) Державних думах національно свідомих українців було дуже мало , оскільки новий виборчий закон сильно обмежив права робітників , селян і національних меншостей .
Революція 1905 р . сприяла короткочасному розквіту українського національного життя . Насамперед ці позитивні зміни були пов ’ язані зі скасуванням Емського указу 1876 р . Були відкриті нові кафедри українознавства : в Одеському університеті історію України викладав Олександр Грушевський , брат Михайла , в Харківському українську літературу – Микола Сумцов . За галицьким прикладом в українських містах і містечках розгортається мережа товариств “ Просвіти ”. У 1905 р . у Російській імперії з ’ явилася перша україномовна газета “ Хлібороб ”. З 1906 р . у Києві почала виходити щодення газета “ Рада ”. Її видавцем був відомий український діяч і меценат Євген Чикаленко . У 1907 р . у Петербурзі вийшло повне видання “ Кобзаря ” Тараса Шевченка . У тому ж році Михайло Грушевський переніс центр своєї діяльності зі Львова до Києва , де під його головуванням було утворене Українське Наукове Товариство . Сюди ж було перенесено й видання “ Літературно-наукового вісника ”.
У час революції сталися певні зміни у політичній розстановці українських сил . У 1905 р . РУП перейшла повністю на марксистські позиції і перейменувалася в Українську соціалдемократичну партію ( УСДП , лідери Володимир Винниченко , Симон Петлюра , Микола Порш , Лев Юркевич ). Партія стояла на самостійницьких позиціях , але з тактичних міркувань включила в свою програму вимогу національно-територіальної автономії України у складі Російської федерації . Восени 1905 р . зі складу Української демократичної партії вийшла радикальна