Михайла Грушевського , Івана Франка та Володимира Гнатюка НТШ змогло випустити до 1914 р . близько 3 тис . різноманітних видань . Поряд з науковою продукцією з 1898 р . Товариство почало видавати замість старого журналу “ Зоря ” новий - “ Літературно-науковий вістник ”. Журнал став лабараторією політичної думки для українців з двох боків австро-російського кордону . На його сторінках дебютували молоді літератори і публіцисти , які згодом стали окрасою нової , модерної української літератури . Головним результатом діяльності НТШ стало формування повноцінної української “ високої ” культури , яка у боротьбі за душі молодих українців могла успішно конкурувати з культурою польською і російською .
Одним із найхарактерніших проявів національного життя на Україні було пробудження соціальної активності українського селянства . У 1902 р . Східна Галичина була охоплена сільськогосподарським страйком , в якому взяли участь близько 200 тис . селян . Основними вимогами страйкарів були піднесення заробітної плати польськими поміщиками під час сільськогосподарських робіт та припинення втручання польської адміністрації в еміграцію селян і робітників в Америку . Страйк мав одночасно соціальний і національний характер і був спрямований проти польського панування в краю . Він завершився повною перемогою селян і показав зразок національної солідарності .
Політична мобілізація галицького селянства стала великим здобутком українського національного руху . За два передвоєнні десятиліття на місці пригнобленої і безправної селянської маси виросла свідома своїх політичних інтересів українська нація . Це цілковито змінило загальний баланс сил двох головних галицьких національностей : якщо польська еліта й далі переважала українську завдяки збереженню своєї політичної монополії в краю , то українське селянство своєю організованістю і національною свідомістю значно перевищувало польське . Ця зміна була явно не на користь польської політичної еліти . Як писав відомий польський економіст Францішек Буяк у 1908 р ., “ наші перспективи на майбутнє у Східній Галичині не є сприятливими . Доля англійської національності в Ірландії , німецької у чеських землях та правдоподібно , хоч і в далекому майбутньому , доля німецької національності служить для нас злим прогнозом ”.
Новий баланс сил змусив польських політиків змінити свою тактику по відношенню до галицького москвофільства . Якщо до 1890-х років польський й москвофільський рух були непримиримими супротивниками , то з кінця XIX ст . польські правлячі консервативні сили стали відверто підтримувати москвофілів як противагу українському рухові . З другого боку , у польському рухові почало виразно проявлятися сильне антисемітське забарвлення . Воно було пов ’ язано у першу чергу з появою нової партії у польському підборі – націонал-демократів ( ендеції ). Наростаючий антисемітизм збив асиміляційне завзяття серед пропольськи настроєної єврейської еліти . Від початку 1890-х років асиміляція як масовий рух серед галицьких євреїв