Нариcи з історії України: формування української модерної нації Narys_istorii_Ukrainy (1) | Page 63
краї, заселені українцями. Національно свідома їх частина творила культурно-просвітні
організації і підтримувала зв’язки з національним рухом в краю.
Іншою вагомою подією у національному житті галицьких українців був прихід 1900 р. на
галицький митрополичий престол Андрея Шептицького. З цього часу греко-католицька церква
остаточно переходить на українські національні позиції і стає потужним чинником
національного руху. Шептицькому вдалося розв’язати конфлікт, який виник наприкінці XIX ст.
у зв’язку з вимогою молодого покоління українських діячів обмежити впливи церкви на
національний рух, надавши йому більш світського, модерного характеру. Новий митрополит
поставив участь греко-католицьких священиків у громадському житті в залежність від
дотримання ними принципів християнської моралі та звернув їхню увагу на господарські та
культурні потреби українського селянства Галичини. Це зміцнило моральний авторитет церкви
й позитивно відбилося на внутрішньому стані національного руху.
Велике значення для зміцнення національної свідомості мали святкування у Львові 1898
р. 100-річчя української літератури (від часу появи “Енеїди” Івана Котляревського) та 25-річчя
літературної діяльності Івана Франка. До 100-річчя ювілею національного відродження
Михайло Грушевський підготував і видав перший том своєї капітальної праці “Історія України-
Руси” (т.1-10, 1898-1937) – першої синтези української історії, яка мала величезне значення для
національного самоусвідомлення. Під впливом цих святкувань, які мали виразне всеукраїнське
значення, українофільська орієнтація остаточно перемагає у національного русі в Галичині, а
термін “русин” витісняється назвою “українець”.
Український рух на початку XX ст. досяг таких відчутних результатів, що тогочасний
п