Нариcи з історії України: формування української модерної нації Narys_istorii_Ukrainy (1) | Page 63

краї, заселені українцями. Національно свідома їх частина творила культурно-просвітні організації і підтримувала зв’язки з національним рухом в краю. Іншою вагомою подією у національному житті галицьких українців був прихід 1900 р. на галицький митрополичий престол Андрея Шептицького. З цього часу греко-католицька церква остаточно переходить на українські національні позиції і стає потужним чинником національного руху. Шептицькому вдалося розв’язати конфлікт, який виник наприкінці XIX ст. у зв’язку з вимогою молодого покоління українських діячів обмежити впливи церкви на національний рух, надавши йому більш світського, модерного характеру. Новий митрополит поставив участь греко-католицьких священиків у громадському житті в залежність від дотримання ними принципів християнської моралі та звернув їхню увагу на господарські та культурні потреби українського селянства Галичини. Це зміцнило моральний авторитет церкви й позитивно відбилося на внутрішньому стані національного руху. Велике значення для зміцнення національної свідомості мали святкування у Львові 1898 р. 100-річчя української літератури (від часу появи “Енеїди” Івана Котляревського) та 25-річчя літературної діяльності Івана Франка. До 100-річчя ювілею національного відродження Михайло Грушевський підготував і видав перший том своєї капітальної праці “Історія України- Руси” (т.1-10, 1898-1937) – першої синтези української історії, яка мала величезне значення для національного самоусвідомлення. Під впливом цих святкувань, які мали виразне всеукраїнське значення, українофільська орієнтація остаточно перемагає у національного русі в Галичині, а термін “русин” витісняється назвою “українець”. Український рух на початку XX ст. досяг таких відчутних результатів, що тогочасний п