припинилася ; вона продовжувала зберігати популярність лише серед багатих єврейських родин . Їй на зміну прийшов сіоністський рух . Спершу він охопив студентську єврейську молодь , а на початку XX ст . набрав масовості . Галицький сіоністський рух не ставив виразно політичних цілей ; його головною метою була боротьба за збереження єврейської національної самобутності . Ідеалом сіоністів було утворення єврейської держави у Палестині або Уганді . Що ж до конкретних реалій політичної боротьби в Галичині , вони воліли дотримуватися нейтральності у польсько-українському конфлікті .
Однак нова політична ситуація штовхала їх до союзу з українцями . У 1907 р ., під час перших загальних виборів до Державної Ради українські націонал-демократи уклали виборчий союз з сіоністською партією . У міських виборчих округах , де позиції українців були слабкими , вони віддали свої голоси сіоністським кандидатам ; натомість у сільських округах , де переважало українське населення , євреї підтримували українських кандидатів . Завдяки українській підтримці вперше в австрійському парламенті появилися два національно свідомі єврейські депутати .
Усі свої здобутки українцям доводилося виборювати у впертій боротьбі з польською адміністрацією та політичною елітою . Українсько-польські стосунки на початку XX ст . набрали гостро конфліктного характеру , характеру неоголошеної війни , найвиразнішими проявами якої стали замах на Івана Франка у 1897 р ., кроваві розправи над українськими виборцями , вбивство галицького намісника графа Андрія Потоцького українським студентом Мирославом Січинським ( 1908 ) та вбивство польськими студентами одного з лідерів українського студентського руху Адама Коцка ( 1910 ).
Політична боротьба точилася навколо двох питань : створення Українського університету у Львові та проведення виборчої реформи , яка б збільшила представництво українців у галицькому соймі . У лютому 1914 р ., завдяки активним діям митрополита Андрея Шептицького був укладений польсько-український компроміс . Українці повинні були одержати третину місць у галицькому соймі і повноправне представництво у різних соймових комісіях . Польськоукраїнський компроміс сильно підважив монополію поляків на владу , передусім в освітніх і культурних питаннях . Польські політики зобов ’ язалися не чинити перешкод заснуванню українського університету у Львові .
Укладення угоди було великою перемогою українців і могло послужити поворотним пунктом у польсько-українському конфлікті . Однак угода так і не була втілена у життя , оскільки через декілька місяців розпочалася перша світова війна .