ВІД СТАРОЇ ДО НОВОЇ УКРАЇНИ
Серед істориків національних рухів модерної доби побутує думка , що у Західній Європі модерний націоналізм був справою державних політиків , тоді як у Центральній і Східній Європі саме поети , філологи та історики створювали національності 1 . Це твердження вдало відображає особливість національних “ недержавних народів ”, що становили абсолютну більшість у Центральній і Східній Європі . Втративши свою національну незалежність і стару еліту , вони були позбавлені доступу до політичних важелів влади і відбудувались “ знизу ”, завдяки цілеспрямованим зусиллям національно свідомої інтеліґенції . Чеські , словацькі , українські та ін . будителі вважали , що їхні нації не вмерли , а лише приспані історією , іїх треба “ розбудити ” і “ відродити ”.
Національна еліта державних народів висміювала такі спроби як неприродні і безперспективні . Однакпри цьому воназабувала , що її історія , культура і мова тежбули “ видуманими ”. Насправді нації видрізнялися не за тим , чия історія , мова і культура “ натуральні ”, а чиї – “ видумані ”. Члени кожної великої суспільної спільноти не можуть знати один одного в лице , як , скажімо , жителі одного села . Свою спільність вони можуть лише уявити . Те , що відрізняє націю від інших “ уявних ” спільнот , є спосіб в який вона може бути уявлена : як велика суспільна група , що базується на спільній літературній мові , уяві про спільну культуру , традиції , територію й історію 2 . Формування усіх цих національних характеристик стало безпосереднім заванням для декількох поколінь політичних і культурних діячів .
Заким національні будителі могли обнародувати переконливу концепцію своєї нації , їм та їхнім попередникам доводилося жити і працювати у політичному і культурному просторі , що був здомінований іншою , “ історичною ” (“ державною ”, “ великою ”) нацією . Як правило , вони були позбавлені власних національних шкіл , національних організацій , видань і т . п . Тому національні будителі творили свою культуру , користаючи з можливостей , які вони знаходили серед , панівної нації . Це неминуче вело до переймання чужих концепцій , яких пробувано пристосувати до будування власної національної ідентичності . Образно кажучи , розвиток ідеології неісторичних націй на перших порах нагадував життя личинки у чужородному тілі , поки ця личинка могла набрати власного тіла .
1 Ця думка належить Гансу Кону ( Kohn H . The Idea of Nationalism : A Study in Its Origins and Background . New York ,
1944 ) і її цитують у своїх дослідженнях інші дослідники націоналізму у Центральній і Східній Європі – див .: Brock P . The Slovac National Awakening . Toronto , Buffalo , 1976 ( front papers ); Magoczi P . The Language Question as a Factor in the National Movement // Nationbuilding and the Politics of Nationalism . Essays on Austrian Galicia / Ed . by A . Markovits and F . Sysyn . Cambridge ( Mass .), 1989 . P . 220 . 2 Anderson B . Imagined Communities . Reflections on the Origin and Spread of Nationalism . London , New York , 1991 .