надихало її патріотичними почуттями під впливом їхніх польських знайомих, з другого боку, показувало їй байдужість або навіть ворожість польських конспіраторів до українських національних потреб. Але найбільший ідейний вплив на молоду інтеліґенцію мало знайомство з тогочасною європейською літературою, передусім – з творами чеського і словацького національного відродження. Не дивно, що свій політичний ідеал діячі“ Руської трійці” бачили у слов’ янській федерації.
У 1834 р. Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький підготували рукописний збірник“ Зоря”. Однак його вихід був заборонений цензурою. Австрійська влада боялася, що український рух, який зароджується у Галичині, може бути спрямований Росією проти самої Австрії. Проти видання збірки виступила й греко-католицької ієрархія, побоюючись, що її вихід поставить під сумнів лояльність духовенства та русинів до Відня
У 1837 р., користаючи з м’ ягкості цензури в Угорщині, Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький видали у Будапешті збірку“ Русалка Дністрова”. Збірка не відзначалася високим літературним рівнем. Більшість із поміщених у ній матеріалів, як писав Іван Франко, характеризувалися“ незначним змістом” та“ неясними думками”. Однак це не заважало Франкові назвати“ Русалку Дністрову”“ явищем наскрізь революційним”. Її революційність полягала у розриві зі старою традицією літератури церковно-слов’ янської мовою. Ця збірка ввела народну мову галицьких русинів у літературу і довела, що між їхньою мовою і мовою українців з Російської імперії немає суттєвих відмінностей, а, отже, галичани і наддніпрянці становлять один і той самий народ. Тому її поява стала віхою у розвитку українського національного руху в Галичині.
Видання“ Русалки Дністрової” не обійшлося безкарно для її авторів. Ставлення австрійської влади до діяльності Руської трійці найкраше передали слова тодішнього директора львівської поліції:“ Ми ледве даємо собі ради з однією нацією( поляками. – Я. Г.), а ці дурні голови хочуть ще розбудити мертвопоховану руську націю”. Над трьома упорядниками збірника було проведено слідство. Маркіян Шашкевич після висвячення на священика був переведений в одну з дрібних парафій, де він, виснажеий працею та постійними злиднями, помер у 32-річному віці, Якову Головацькому тривалий час не надавали сану священика, а Івану Вагилевичу, щоб уникнути переслідувань, довелося перейти на протестантську віру. Тираж альманаху був конфіскований, по Галичині й Україні розійшлося лише 200 примірників.
Після розправи над“ Руською трійцею” дальший поступ національного відродження відзначався дуже скромними масштабами. У 1839 р. львівський митрополит Михайло Левицький виступив з протестом проти ліквідації російським самодержавством греко-католицької церкви на Волині. У 1841 і 1846 рр. у Відні вийшло два томи“ Вінка русинам на обжинки”, підготовлених і виданих братом Якова Головацького Іваном. Найяскравішим виявом проти