зв ’ язки . Первісно товариство виникло навколо групи молодих людей , які у 1845 р . разом зі студентами-товаришами відвідували у Київському університеті лекції Костомарова зі слов ’ янської міфології . Вивчення народної творчості українців та слов ’ янських народів привело Костомарова до висновку , що між ними є чимало спільного . “ Українська пісня й неписана словесність народу українського натхнули молоді уми в Києві спасенною думкою – видвигнути свою націю із темряви ”, – писав пізніше Куліш , а в своїй автобіографії додавав : “ Християнство та історія слов ’ ян були їм потрібні для великого сподвижництва ”.
Ідеологія Кирило-Мефодіївського братства була синтезою ідеї трьох рухів – українського автономістичного , польського демократичного і російського декабристського в Україні . Особливо сильним у його діяльності був християнський момент . Це відобразилося у виборі патронів товариства – св . Кирила і Методія , які навернули слов ’ ян у християнство , формі самої організації , що наслідувала старі українські церковні братства , та у програмному документі кирило-мефодіївців – “ Книзі битія українського народу ”, автором якої вважається Микола Костомаров . Центральним моментом у програмному документі Братства було наполягання на необхідності здійснення християнських ідеалів справедливості , свободи і рівності .
Поєднання християнської і національної ідеї не було винаходом кирило-мефодіївців . Цю формулу вони запозичили у польських інтелектуалів , передовсім з твору Адама Міцкевича “ Книги народу польського і пілігримства польського ”, виданого у Парижі у 1832 р . Але незважаючи на запозичення однієї з центральних ідей , “ Книга битія ...” була досить ориґінальним документом . У ній розвивалася ідея українського месіанства : український народ , найбільш пригноблений і зневажений , а заразом – і найбільш вольнолюбивий та демократичний , звільнить росіян від їхнього деспотизму , а поляків – від аристократизму . Федерацію слов ’ янських народів братчики уявляли собі на зразок стародавніх грецьких республік або Сполучених Штатів Америки .
Соціальна програма кирило-мефодіївців складалася з двох пунктів : скасування кріпацтва та поширення освіти серед народу . Реалізація цих обидвох вимог була передумовою для досягнення ширших політичних змін , які мали ґрунтуватися на принципах християнської етики , ідеї панславізму і широко зрозумілого лібералізму – особистої свободи людей , незалежної від їх особистого соціального статусу . Це були ідеї , за які українська нація , як твердили братчики , боролася ось уже декілька століть .
Кирило-Мефодіївське товариство було розгромлене жандармами за доносом студента Олексія Петрова наприкінці березня – на початку квітня 1847 р . Спочатку у жандармів склалося враження , що діяльність Товариства не становила серйозної політичної загрози . Шеф жандармів граф Орлов у листі до Миколи I писав , що “ общество было не более как ученый бред