польські поети Богдан Залєський , Северин Гощинський , Юліуш Словацький ; деякі з них – як Тимко Падура , Антін Шашкевич і Спиридон Осташевський – навіть силувалися писати свої твори українською мовою . Основу політичної ідеології цього гуртка становив міф про колишню Річ Посполиту як про ніби-то братній союз трьох народів – польського , литовського й українського . “ Українська школа ” створила фантастичний образ Вернигори – українського козака , який прагне служити братерському польсько-українському союзу проти деспотичної Москви .
Нереальність розрахунків польської шляхти на підтримку українських мас проявилася сповна під час польського повстання 1830-1931 рр . Командуючий російської армії на Правобережній Україні фельдмаршал Сахен у травні 1831 р . закликав місцевих селян вступати у новосформовані козацькі загони , обіцяючи відновлення козацтва . Малоросійський генералгубенатор Микола Репнін сформував вісім загонів по 1000 чол . у кожному . Російський уряд заохочував селян з Правобережної України арештовувати своїх поміщиків і передавати їх владі , назаміну за це селянству було обіцяно звільнення від поміщиків .
Селянство з ентузіазмом відгукувалося на заклики російської влади , видаючи їй польських повстанців . Але російський уряд не виконав всіх обіцянок . Після розгрому повстання шість козацьких полків було перетворено на регулярні військові полки , два інші переведено на Кавказ . Козаків , які протестували проти цього , було суворо покарано . Князь Репнін , що настоював на відновленні козацтва , був звинувачений в українському сепаратизмі і 1834 р . звільнений зі свого посту . Царський уряд закрив Віленський університет та Кременецький ліцей , створивши на їхній базі 1834 р . Київський університет . У 1839 р . на Правобережжі було скасовано церковну унію , а всіх греко-католицьких віруючих насильно перевели у православ ’ я .
Основним об ’ єктом репресій стала польська шляхта . Спочатку російська адміністрація думала про депортацію цієї чисельної верстви у Сибір чи на Кавказ , але це виявилося неможливим . Тоді Петербург вдався до іншої тактики – декласації , тобто позбавлення шляхтичів їхніх станових прав і привілеїв . Протягом 1832-1850 рр . бл . 340 тис . безземельних шляхтичів було виключено з родословних книг й або перетворено в селян , або вислано у місто . Ті , що залишилися у селах , майже повністю розчинилася у місцевому селянському середовищі і зукраїнізувалася .
Невдача 1830-1831 рр . та російські репресії не зупинили польських революціонерів . Центр їхньої діяльності був перенесений в еміграцію . У Парижі вона зосереджувалася навколо фігури Адама Чарторийського , який став “ некоронованим королем ” польської еміграції . Україна далі продовжувала займати вагоме місце у програмних цілях польського незалежницького руху . Радник Чарторийського Францішек Духінський був автором теорії , яка доводила расову спорідненість поляків й українців і в той же час заперечувала слов ’ янський