Хоча й не існувало окремого українського декабристського руху , але декабристський рух в Україні мав певні специфічні риси , які відрізняли його від руху в Росії . Найвиразніше це проявлялося у діяльності “ Товариства з ’ єднаних слов ’ ян ”. Діяльність цього товариства в Україні набрала особливого характеру , зумовленого ліберальним інтелектуальним кліматом краю Члени товариства проживали серед змішаного населення західної окраїни Російської імперії – Волині – і тому були особливо свідомі багатонаціонального характеру Росії , а також різноманістності слов ’ янського світу . Їхній патріотизм і національне чуття проявилися у панславістській ідеології . Програма Товариства , написана офіцерами братами Борисовими , ставила за мету не лише усунення самодержавства і кріпацтва , але й утворення загальнослов ’ янської республіки . “ Об ’ єднати разом усі слов ’ янські покоління і зробити їх вільними , – писав один із братів Борисових , – здавалося мені блискучою справою , бо я думав через це доставити щастя не лише моїм співвітчизникам , а й іншим народам ”. На відміну від інших декабристських організацій , Товариство з ’ єднаних слов ’ ян відрізнялося більш демократичним характером своєї програми .
Восени 1825 р . після тривалих переговорів воно з ’ єдналося з Південним товариством , перетворившись у філію останнього . Об ’ єднання з Південним товариством привело до перемоги централістської програми . Деякі українці та члени таємних польських організацій намагалися переконати Пестеля визнати окремі права України і Білорусії . Однак Україна залишилася мертвим звуком у політичних програмах російських декабристів .
Через два тижні після невдалої спроби повстання декабристів у Петербурзі 14 грудня 1825 р . відбулося повстання Васильківського піхотного полку в Україні під проводом Сергія Муравйова-Апостола . Розправа царського уряду з обидвома повстаннями призвела до повного розгрому декабристського руху . Тим не менше , українські декабристи залишили помітний слід у розвитку політичної думки в Україні . Висунута ним ідея федеративної слов ’ янської держави знайшла відображення і дальший розвиток у політичних програмах українського визвольного руху .
На відміну від Лівобережної України , Правобережжя не підлягало довший час реформам , які б ставили собі за мету тіснішу інтеграцію цього краю у склад Російської імперії . Петербург мовчазно визнавав “ польський ” характер Правобережної України і залишив практично незмінними права і привілеї місцевої польської шляхти . Значна частина правобережних шляхтичів були потомками українських родів , сполячених після прийняття католицької віри у XVII-XVIII cт . Але їхній патріотизм не мав локального характеру , як серед дворянства Лівобережної України . Вони мріяли про відновлення Речі Посполитої з-перед 1772 р . Тому у першій третині XIX cт . Правобережна Україна була тереном активного польського руху .