збірником , в якому усі українські літератори , як класицисти , так і романтики , писали виключно українською мовою .
Поряд з активними спробами етнографів й літераторів розширити інтелектуальні горизонти українського світу , появляються перші фахові історичні праці . У 1822 р . у Москві побачила світ чотирьохтомна “ История Малой России ” Дмитра Бантиш-Камінського , а у 1842- 1842 рр . – п ’ ятитомна “ История Малоросии ” Миколи Маркевича . Історичні і фольклористичні дослідження заклали тверді підвалини під формування модерної української свідомості , оскільки давали чіткі відповіді на питання про історичні коріння і культурну відмінність української нації . Хоча цей літературно-науковий рух не мав організованої форми , однак збирання культурної спадщини створило вийнятково сприятливе середовище для викристалізування національної самобутності українців – почуття , яке почало поступово вигасати на межі XVIII i XIX століть .
РОСІЙСЬКІ ТА ПОЛЬСЬКІ РЕВОЛЮЦІЙНІ РУХИ В УКРАЇНІ 1820-1830 РР .
Більшість великих національних міфівсформувалисяу XIX ст ., у добу романтизму . В українській , російській і польській романтичній літературі вкорінився міф про Україну як про втрачений рай , спокійний і богообраний край , “ где никогда ничего не происходит ”. Такий образ напівсонної Малоросії різко контрастував з тим , що справді робилося в українських землях . З часу їхньої інтеґрації у склад Російської імперії й аж до останніх днів її існування Україна постійно було вогнищем великого соціального неспокою і політичних опозиційних рухів . У 1820-1830-х через українські землі пролягали дороги підпільних кур ’ єрів й емісарів з Парижу , Петербурґу , Берліну , Відня і Кракова ; тут діяли нелеґальні організації , поширювалися віддруковані за їхніми межами революційні брошури й відозви , а також ходила місцева “ захалявна ” література на зразок “ Истории русов ”.
Перші таємні товариства на українських землях прибрали форму модних у тому часі масонських лож . У 1818 р . такі ложі виникли у Києві (“ З ’ єднані слов ’ яни ”) та у Полтаві (“ Любов у істині ”). Серед їхніх членів були відомі українські діячі Іван Котляревський , Василь Капніст , Василь Лукашевич , а також пізніші лідери декабристського руху Павло Пестель , Михайло Орлов і Михайло Бестужев-Рюмін . Хоча ці ложі діяли в Україні , їхня діяльність не мала українського національного характеру . Ложі були клубами , де місцеві ліберали обговорювали політичні питання . Однією з цілей , яку ставили перед собою організатори перших таємних товариств в Україні , було втягнення малоросійського дворянства до опозиційного всеросійського руху . Українські дворяни-масони не формулювали специфічно національних вимог ; чи не єдиним винятком був Василь Лукашевич , який виступав за