Нариcи з історії України: формування української модерної нації Narys_istorii_Ukrainy (1) | Seite 218

(Комітет захисту робітників, перетворений згодом у Комітет громадського захисту (KOS- KOR)), у Чехословаччині (група “Хартія-77”). У Румунії подібні групи не виникли, оскільки таємна поліція придушувала кожну таку спробу у зародку. У Німеччині місцеві громадяни користалися Гельсінськими угодами головно для того, щоб дістати право еміґрації. Зовсім слабим був відгук на гельсінський процес у Болгарії та Угорщині 7 . Все це дає підстави стверджувати, що українські дисиденти були однією з головних опозиційних груп у Центральній і Східній Європі. Незважаючи на постійні арешти, склад УГГ продовжував збільшуватися, і вже у 1985 р. вона нараховувала 36 чоловік. Наприкінці 1970-х років деякі з членів – Григоренко, Строката- Караванська, Надія Світлична – виеміґрували з СРСР, тим самим діставши можливість представляти УГГ за кордоном. Діяльність Української гельсінської групи засвідчила про перехід дисидентського руху в нову, зрілішу стадію – стадію, яка відзначалася зформованою організаційноюструктурою й чітко окресленою політичною програмою. Основним новим моментом цієї програми був перехід від українських дисидентів на самостійницькі позиції. У документах дисидентського руху все частіше звучаша вимога виходу України зі складу СРСР і створення не