Нариcи з історії України: формування української модерної нації Narys_istorii_Ukrainy (1) | Seite 218
(Комітет захисту робітників, перетворений згодом у Комітет громадського захисту (KOS-
KOR)), у Чехословаччині (група “Хартія-77”). У Румунії подібні групи не виникли, оскільки
таємна поліція придушувала кожну таку спробу у зародку. У Німеччині місцеві громадяни
користалися Гельсінськими угодами головно для того, щоб дістати право еміґрації. Зовсім
слабим був відгук на гельсінський процес у Болгарії та Угорщині 7 . Все це дає підстави
стверджувати, що українські дисиденти були однією з головних опозиційних груп у
Центральній і Східній Європі.
Незважаючи на постійні арешти, склад УГГ продовжував збільшуватися, і вже у 1985 р.
вона нараховувала 36 чоловік. Наприкінці 1970-х років деякі з членів – Григоренко, Строката-
Караванська, Надія Світлична – виеміґрували з СРСР, тим самим діставши можливість
представляти УГГ за кордоном.
Діяльність Української гельсінської групи засвідчила про перехід дисидентського руху в
нову, зрілішу стадію – стадію, яка відзначалася зформованою організаційноюструктурою й
чітко окресленою політичною програмою. Основним новим моментом цієї програми був
перехід від українських дисидентів на самостійницькі позиції. У документах дисидентського
руху все частіше звучаша вимога виходу України зі складу СРСР і створення не