Масштабні військові дії УПА після літа 1946 р. продовжувала вести лише на Закерзонні – українських етнічних землях, що відійшли після війни до Польщі( Холмщині, Посянні, Лемківщині). Своїм основним завданням вона вважала захист місцевого українського населення від примусової депортації до СРСР, яка привела б до“ деукраїнізації” Закерзоння. Головним супротивником УПА на цьому терені були польські урядові та антикомуністичні націоналістичні( ендецькі) формування. Натомість їй удалося укласти декілька угод з АК, а на Любельщині навіть дійшло до декількох спільних військових акцій проти радянських і польских спецслужб та осередків репатріації українського населення. Хоча усі ці угоди мали місцеве значення, їх головне значення полягало до зменшення числа жертв польськоукраїнської боротьби серед місцевого населення 1.
Весною 1947 р. на Лемківщині під час організованої УПА засідки було вбито заступника міністра оборони Польщі генерала Кароля Свєрчєвського. Польське керівництво скористалося цим вбивством для проведення запланованої раніше акції“ Вісла” – примусового переселення українців у глиб Польщі. Під час проведення цієї акції у березні-липні 1947 р. комуністичний уряд Польщі, подібно як польський“ буржуазний” уряд у 1930 р. під час проведення“ пацифікації”, застосував у відношенні до українців принцип колективної відповідальності. На захід Польщі, на території щойно відібраній від Німеччини було депортовано бл. 150 тис. українців, яким перед тим вдалося уникнути виселення до Радянського Союзу 2.
Деталі проведення операції“ Вісла” безсумнівно показують, що її організатори ставили перед собою не так завдання побороти УПА, як“ остаточно розв’ язати українську проблему у Польщі”. Маючи щонайменше десятикратну військову перевагу над УПА, польська комуністична влада могла зліквідувати український повстанський рух, не вдаючись до примусового переселення українців.
Польському комуністичному урядові йшлося про те, щоб розпорошити українське населення по всій країні й поступово асимілювати його. Кількість переселених українців в кожному населеному пункті не мала становити більше 10 % загального числа жителів. Повернення на рідні місця каралося ув’ язненням до концтабору в Явожно, створеного на місці колишньої філії фашистського табору в Освєнцімі. Сюди ж в час проведення операції були відправлені національно свідомі інтеліґенти, сім’ ї, які підозрівалися у підтримці українського підпільного руху – всього бл. 4 тис чол.
Після виселення українців з Закерзоння та його полонізації УПА була приречена на поразку. У травні 1947 р. Польща уклала угоду з Чехо-Словаччиною та СРСР для координації своїх дій проти УПА. У результаті відділи наступу польських військ УПА-Захід змушені були
1 Motyka G., Wnuk R. Pany i rezuny. Współpraca AK-WiN i UPA 1945-1947. Warszawa, 1997.