Ситуація ускладнювалася ще й тим, що з наближенням фронту до Західної України радянське керівництво почали перекидати сюди з Брянських лісів і Чернігівщини великі партизанські з’ єднання. У липні 1943 р. червоні партизанські загони Сидіра Ковпака пройшли рейдом з Північної Білорусії до Карпат через Західну Україну. Але без підтримки місцевого населення та у боях з нацистською поліцією та українськими націоналістичними загонами, Ковпак швидко втрачав свої сили. Після поразки під Делятином 4-6 серпня з невеликим загоном чисельністю 300 чол. він покинув Галичину і повернувся на північ, у район лісів і боліт.
Таким чином, перед наступом Червоної армії західноукраїнські землі стали тереном, де взаємно поборювали одна одну водночас чотири сили: німецькі окупанти, Українська Повстанська Армія, польська Армія Крайова та“ червона партизанка”. Кожній з цих сил йшлося про завоювання( чи збереження) свого військово-політичного контролю над Західною Україною, щоб у майбутньому втримати її у своїй державі.
Дальший хід воєнних дій на східному фронті остаточно розв’ язав це питання на користь СРСР. Перші п’ ять місяців 1944 р. пройшли у безперевному наступі Червоної армії на всій ширині радянсько-німецького фронту. Заплановані Ставкою Верховного Головнокомандування СРСР“ сталінські удари” по черзі проривали фронт у різних місцях, винищуючи і беручи в полон велике число німецьких військ. Напрямок головного удару спрямовувався власне на південно-західний напрямок, тобто на територію України. Найбільшою і найуспішнішою була Корсунь-Шевченківська операція( кінець січня – лютий 1944 р.), під час якої 1-й і 2-й Український фронти оточили і знищини бл. 86 тис. чол. противника.
Одночасно праве крило 1-го Українського фронту провело Рівненсько-Луцьку операцію, у результаті якої на початку лютого 1944 р. було взято Рівне, столицю Райхскомісаріату Україна. 3-й і 4-й Українські фронти вели успішні наступальні бої на півдні України, взявши Херсон( 10 березня), Миколаїв( 28 березня), Одесу( 10 квітня), Ялту( 16 квітня), Севастополь( 8 травня). На початку травня 1944 р. майже вся Україна, за винятком маленької смужки земель на заході, була в руках радянської влади.
Для визначення долі цієї смужки вирішальне значення мало оточення і ліквідація частинами 1-го Українського фронту великого скупчення німецьких війск в районі Бродів у липні 1944 р. У Бродівському котлі була практично повністю знищена дивізія СС“ Галичина” – із 11 тис. її офіцерів і солдат лише 3 тисячі вирвалися з оточення і дістались на захід. Решта загинула, попала в полон або ж перейшла до УПА. Після успішного завершення цієї операції радянські війська 27 липня 1944 р. захопили три найважливіші міста Галичини: Львів, Станіслав і Перемишль.
Вступ Червоної армії на Західну Україну змусив зактивізуватися польську сторону. На другий же день після переходу радянськими військами старого польського кордону( 4 січня