Більшістьукраїнських істориків, як радянських, так і західних, представляла цю справу як свідоме замовчування: мовляв, Гітлеру йшлося про повне поневолення українців, але він не хотів відкривати свої планів, поки на території України йшли воєнні операції. Але ці твердження вірні лише почасти. Справа полягало в тому, що німецьке керівництво, у т. ч. – і сам Гітлер, не мало чіткого плану, як влаштувати завойовані східні території. Формулюючи політичні цілі східної кампанії ще за рік до її початку, 21 липня 1940 р., Гітлер заявляв, що у західних районах СРСР мають бути створені три держави – Україна, Білорусь і федерація Балтійських республік. Вони повинні були перебувати під протекторатом Німеччини і виконувати роль буферних держав( Pufferstaaten) для Третього Рейху. Оскільки місцеве населення пройняте соціалістичними настроями, то, вважав Гітлер, заради економії воєнних зусиль, треба погодитися на те, що ці республіки будуть соціалістичними. Але при одній умові – вони не повинні мати власної національної державної еліти.
Гітлер дотримувався цих планів у всякому випадку до березня 1941 р. Але за декілька тижнів до нападу на СРСР він різко змінив погляди. З цього часу Гітлер рішуче відкидав ідею самостійних держав і говорив лише про доцільність економічної експлуатації Східної Європи. Завойовані східні території, і в першу чергу – Україна, мали стати для німців“ райським садом”, у порівнянні з яким африканські колонії матимуть другорядне значення 2.
Правдоподібне роз’ яснення зміни східноєвропейськихпланів Гітлера подаєодин із його найвідоміших біографів Ален Булок 3. Він пов’ язує її з великим переломом у свідомості фюрера, що стався у перші тижні німецько-радянської війни. Гітлер вірив у своє особливе призначення – призначення людини, посланої провидінням для встановлення нового світового порядку. Але довгий час він не почував впевнено себе у цій ролі – звідси його безнастанне маневрування, блефування, обманта готовність відступити при першій ознаці серйозної небезпеки. Блискавична перемога на Східному фронті у червні 1941 р. змусила його повірити у свою роль. Гітлер міг легко перетягнути пів Радянського Союзу на свою сторону у війні проти Сталіна й комуністів, якщо б проявив свої раніші здібності до заключення компромісів. Принаймні, він міг завоювати прихильність українців 4. Однак він не пішов на це – почуття власної величі витравило прагматичну сторону його натури.
Але навіть після того, як Гітлер уявнив свої нові плани своєму найближчому оточенню, у німецькому керівництві не було однозгідності щодо способу управління завойованими територіями. Міністр окупованих територій на Сході Альфред Розенберґ виношував ідею утворення санітарного кордону навколо Росії з числа буферних і залежних від Рейху держав
2 Витримки з різних висловлювань Гітлера стосовно України приведені у кн.: Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. Париж-Нью-Йорк-Львів, 1993. С. 512-513, 532, 534-537, 559-562. 3 Цит. за: Rosenbaum R. Explaining Hitler // The New Yorker. May 1, 1995. P. 68.