Нариcи з історії України: формування української модерної нації Narys_istorii_Ukrainy (1) | Page 163

(України, Білорусії, Центральної Азії і т.п.). Він же виступав за проведення заходів, які могли б
розбудити історичну свідомість українців і змобілізувати їх проти Росії.
Якщо Гітлер намірявся розв’язати східне питання грубою силою, то Розенберґ
пропонував певними поступками і вмілим маневруванням осягнути того, що в іншому випадку
вимагало б зусиль сотень батальйонів. Така політика, вважав він, дозволяла б німцям
встановити свій міцний контроль ще перед тим, як підкорені Німеччиною народи зрозуміють,
що їх обмануто, і що проголошення їхньої політичної самостійності не входить у довгострокові
плани Берліну.
Але плани Розенберґа залишилися лише на папері. Згідно намірів Гітлера Україна була
розчленована на декілька адміністративних територій. Галичина як колишня австрійська
територія була включена у склад ґенерал-ґубернаторства. До Румунії, союзника Німеччини,
відійшли Буковина і Бессарабія та частина земель між Дністром і Бугом (т.зв. Трансністрія у
складі колишньої Одеської, південних районів Вінницької та західних Миколаївської областей).
Закарпаття ще з весни 1939 р. належало іншому німецькому союзникові – Угорщині. З решти
українських земель наприкінці серпня 1941 р. був утворений Райхкомісаріат “Україна”. До
складу Райхскомісаріату були включені також південні частини двох білоруських областей,
Берестейської і Пинської, заселені українцями.
Райхскомісаріат “Україна” очолив гауляйтер Ерік Кох, відомий своєю жорстокістю і
вірністю Гітлерові. Розенберґ первісно пропонував Коха на посаду райхскомісара Росії, де
окупаційний режим мав бути жорстокішим, аніж на інших територіях. Однак за прямим
розпорядженням Гітлера він був направлений в Україну. В інавґураційній промові при вступі на
посаду райхскомісара України Кох охарактеризував себе “як брутальну собаку”; саме тому за
його словами, він і був назначений на цю посаду. Німецьке командування вважало його
“другим Сталіним, який зможе якнайкраще виконати своє завдання на Україні”. Як і для
більшості фашистських лідерів, для Коха Україна означала лише “географічне поняття”. Щоб
підкреслити це, він обрав собі столицею не Київ, а провінційне місто Рівне.
Райхскомісаріат України почав діяти лише в листопаді 1941 р., коли зона бойових дій
пересунулася далі на Схід. Цей проміжок часу – від евакуації радянської влади аж до
встановлення німецької адіміністрації – був сповнений численними спробами українців
організувати своє громадське і політичне життя. Одна з бандерівських похідних груп 30 червня
1941 р. дісталася до Львова і проголосила там самостійну Українську державу. Головою уряду
новопроголошеної держави став заступник Бандери Ярослав Стецько. Саме проголошення
містило у собі елементи авантюризму. Бандерівці запевняли галичан, що виступають від імені
4
Цю “єретичну”, на перший погляд, тезу можна знайти у теоретика лібералізму Ганни Арендт. Arendt H. The
Origins of Totalitarinism. New Edition with Added Prefaces. San Diegi, New York, London, 1979. P. 322, passim.