Нариcи з історії України: формування української модерної нації Narys_istorii_Ukrainy (1) | Página 152

нашої літератури, котра (приниймні щодо поезії) займала певне місце в Європі, – не
зосталося сліду. Те, що перерахував тобі, то лише краплі в морі української крові й сліз.
Час сліпої “ненависті” в мене минув. Ненавиджу усім своїм єством, ненавиджу усіма
бронхами й капілярами. Ненавиджу так, що – зрозумій це, Поете! – не можу вже писати
вірші (хіба що “наганом”). І нема на світі такого діалектика, такого Спінози, котрий міг
мене у моїх почуттях і переконаннях щодо матушки Москви – переконати чи заколивати
...” 46
Іншим важливим питанням міжвоєнної української історії є типологія тогочасоного
радикального українського націоналізму. У багатьох історичних та публіцистичних творах
можна зустріти ототожнення українського націоналізму з нацизмом. Однак чи таке порівняння
є вірним з історичної точки зору? Іван Лисяк-Рудницький, один із найпослідовніших критиків
українського інтегрального націоналізму, вважав, однак, що його найближчих родичів “слід
шукати не так у німецькому нацизмі чи італійському фашизмі – продуктах індустріальних і
урбанізованих громадянств, як скорше серед партій цього типу в аґрарних економічно
відсталих народів Східної Європи: хорватські усташі, румунські Залізна Гвардія, словацькі
глінківці, польський ОНР (Obóz Narodowo-Radykalny) тощо” 47 .
Це спостереження вірно передає специфіку міжвоєнного українського націоналізму:
ОУН вважала Україну традиційним сільськогосподарським суспільство, і тому українська
визвольна боротьба мала опиратися на українске селянство. Дмитро Донцов неґативно
оцінював робітництво, вважаючи, що “тільки селянство як клас хоронить у собі всі здорові
елементи, що рятують від розпаду європейську суспільність, а крім того велике почуття
патріотизму.” Цю позицію поділяли й інші ідеологи міжвоєнного націоналізму, які, як і Донцов,
переочили значення індустріалізації й урбанізації в Радянській Україні.
Головним критерієм при вирішенні питання про схожість чи відмінність українського
інтегрального націоналізму та фашизму не може бути те, який тип суспільства – аграрний чи
індустріальний - вони представляли. Оскільки він опирався на традиційні вартості, фашизм міг
існувати у найбільш відсталих аграрних країнах. Тому “аґрарний” характер українського
інтегрального націоналізму не є серйозною причиною, щоб вважати його чимось принципово
відмінним від фашизму (зрештою, за винятком її північної частини, більшість Італії була
аграрним суспільством).
У міжвоєнному українському націоналістичному русі існували групи, що відверто
визнавали себе фашистськими, а сам рух зазнав великого впливу німецького нацизму й
46
47
Цит. за: Веретюк О. Літературне життя українців у міжвоєнній Польщі. Тернопіль, 1994. С. 51.
Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. Т.2. С. 251.