здобути освіту, брати корисну інформацію з газет і часописів, спілкуватися зі службовцями й виконувати свої професійні обов’ язки” 43.
Проголошена більшовиками формула модернізації країни ще більше підсилювала роль національної освіти: їхні плани передбачали проведення не просто індустріалізації, а індустріалізації соціалістичної. Щоб прискорити побудову соціалізму, слід прищепити народним масам його ідеали, а найкраще це було робити народною, зрозумілою мовою. Це був великий місіонерський проект, схожий до того, який у часи Ленінової молодості у Казані сформулював російський педагог Ільмінський. Лише через рідну мову, стверджував Ільмінський, можна направити народи на справжній християнський путь. Лише через рідну мову, стверджував Сталін у 1913 р., єврейські робітники можуть осягнути інтелектуальні здобутки марксизму 44.
Зміст українізації 1920-х рр. полягав не в“ селянізації”, як стверджували її противники в Україні, а якраз навпаки – у витворенні з переважно селянського середовища модерної нації з власною державно-політичною елітою( націоналів, навернених у марксизм через рідну мову) та промисловим робітництвом. Рівень модернізації визначається різними показниками: часткою населення, яке живе у містах; кількістю жителів, зайнятих в інших видах виробництва, аніж сільське господарство, лісництво і рибальство; чисельністю шкіл та охопленим освітою населенням; числом осіб, які читають газету хоча б раз у тиждень, висилають або одержують листа хоча б раз у місяць, слухають радіо, ходять в кіно, працюють на підприємствах з кількістю робітників більше п’ яти і т. п. 45 За більшістю цих показників наприкінці 1920-х – на початку 1930-х рр. українці були змодернізованою нацією.
Але у 1931-1934 рр. Сталін проголосив, що СРСР позбавився своєї відсталості і що побудова соціалістичного фундаменту завершена. Відповідно до цієї логіки, відпала потреба проведення модернізації у формі“ коренізації”. Її заступила русифікація. Основний наголос у новій національній політиці ставився на те, що економічного і культурного розвитку республік можнадосягти лише за посередництвом Росії і російської мови.
Українська мова у 1930-х рр. втрачає позиції основного засобу модернізації, а самій Україні загрожує переспектива знову стати провінцією Росії. З огляду на успіхи українізації, цього добитися можна було лише масовими репресіями. Після голодомору та великого терору 1930-х рр. українці в УРСР вижили як етнічна категорія, але вони перестали бути повноцінною політичною нацією.
43 Субтельний О. Історія України. C. 339-340. 44 Slezkin Y. The USSR as a Communal Appartment, or How a Socialist State Promotes Ethnic Particularism // Slavic
Review. Vol. 53. N 2( Summer, 1994). P. 417.