темпів українізації почалося лише з прибуттям в Україну посланця Сталіна Лазара Кагановича?
Одним із поширених є трактування сталінізму як форми форсованої і насильної модернізації країни 42. Треба нагадати, що у 1917-1920 рр. більшовики твердо вірили, що вслід за російською революцією почнеться революція європейська. Коли ж стало зрозумілим, що вогнище революції в Європі розпалити не вдасться, це змусило російських більшовиків обмежити свій революційний ентузіазм рамками Росії. Тоді появився“ висновок” про можливість побудови соціалізму в одній окремо взятій країні. Ленін міркував так: якщо для створення соціалізму потрібний певний рівень матеріальної культури, то чому б спочатку не завоювати владу в одній країні, а потім, використовуючи цю владу, кинутися доганяти інші народи? Цю точку зору перейняв і Сталін. Відповідно до неї, план побудови соціалізму в СРСР включав у себе проведення швидкими темпами індустріалізації, колективізації і культурної революції. Виконання цього плану мало привести до переродження країни з аграрно відсталої у промислово розвинуту.
Модернізація тісно переплітається з національним питанням. Для того, щоб селянство могло навчитися складних операцій на промисловому виробництві, належало перш за все навчити його грамоти. У традиційному селянському суспільстві у батька не виникало потреби посилати сина в школу для того, щоб, скажімо, навчити його орати. Син навчався цього всього безпосередньо від батька, працюючи з ним у полі. В індустріальному суспільстві неможливо передати всі технологічні знання шляхом одного тільки наслідування. Освоєння таких вмінь вимагає від молодого робітника певного рівня абстрактного мислення. Навчити ж абстрактно мислити може тільки школа. Власне у школі дитина стає“ операційноздатною” – тобто готовою перейняти достатньо складні понятття і навики. Важливої умовою цього є обставина, щоб заняття провадилися добре зрозумілою для дитини мовою. Саме цим нації як етнічно-мовні утворення є ідеальними за своїм розмірами спільнотами для проведення модернізації.
Цю обставину стосовно української історії 1920-х рр. відзначив Орест Субтельний:
“ Своїми успіхами політика українізації... насамперед завдячувала тому, що вона була пов’ язана із загальним процесом модернізації. Не патріотизм і не традиціоналізм були головними причинами збереження українцями рідної мови. Це скоріше пояснювалося тим, що українська краще, ніж будь-яка інша мова, давала їм змогу
42 Стосовно українського матеріалу цю тезу недавно повторив Георгій Касьянов – див.: Касьянов Г. Становлення
політичного тоталітаризму в Україні у 1920-і – 30-і рр.: соціально-психологічний фон // Другий Міжнародний конгрес україністів. Львів, 22-28 серпня 1993 р. Доповіді і повідомлення. Історія. Ч. II. Львів, 1994. С. 48.