від’ їздом на переговори з Польщею наприкінці січня 1939 р. запевняв німецьких генералів, що Рейх має намір утворити васальну державу –“ Велику Україну” – з територій, в яких живуть українці в Росії, Польщі й Закарпатській Україні. Першим кроком на шляху до створення цієї держави мало б бути вирішення питання Закарпатської України.
Цьому маленькому краєві судилося зіграти несподівано велику роль у міжнародних подіях напередодні другої світової війни. Закарпатські лідери, вслід за словацькими політиками скористалисяз послаблення Чехо-Словаччини після Мюнхенської угоди 30 вересня 1938 року. Вони домоглися надання Підкарпатській Русі давно обіцяного Прагою статусу автономного краю. Після призначення наприкінці жовтня 1938 р. прем’ єр-міністром цього уряду Августина Волошина в політичному житті цього краю верх взяла українська орієнтація.
Згідно рішення німецько-італійського арбітражу у Відні( 2 листопада 1938 р.) уряд Карпатської України змушений був уступити Угорщині південну частину разом з Ужгородом, Мукачевим і Береговим й евакуюватися до нової столиці – Хуста. Невдача не зменшила рішучості українських лідерів будувати українську державу у межах обкроєної автономії. Уряд Волошина українізував освіту та пресу, розширив сітку кооперативів, організував роздачу продовольства і налагодив комунікації. Для захисту кордонів були створені власні збройні сили – т. зв. Карпатська Січ. На виборах 16 лютого 1939 до автономного сейму коаліція українських партій – Українське національне об’ єднання – одержала 86,1 % голосів виборців.
Українська автономія у Закарпатті стала причиною неспокою одразу у декількох столицях. Прага і Варшава боялася українського ірредентизму, який посилався після проголошення Карпатської України. Ці побоювання не були безпідставними: те, що найменша і найпізніше пробуджена частина України буде, як здавалося в 1938 р., найближча до здобуття державності, викликало величезну хвилю національного піднесення серед західних українців. Тисячі молодих галичан, членів і прихильників ОУН, оминаючи польські прикордонні пости, перебирилися гірськими стежками в Закарпаття і вступали в Карпатську Січ.
Занепокоєння європейських держав викликала позірна підтримка Карпатської України фашистською Німеччиною. Англійський і французький уряди трактували проголошення Карпатської України як перший крок до створення васальної української держави під німецьким протектортом. Це збільшувало напругу й у стосунках між Москвою і Берліном. У своїй промові на XVIII з’ їзді ВКП( б) 10 березня 1939 р. Сталін присвятив проблемі Карпатської України окреме місце. Він висміяв ідею приєднання Радянської України з 30 млн. чол. до краю з населенням всього 700 тис. чол. як пропозицію“ злиття слона з комарем”.
Німецьке керівництво сприйняло виступ Сталіна як відмову Радянського Союзу від претензій на цю частину української території. Кількома днями пізніше Гітлер дав дозвіл Угорщині на окупацію Закарпаття. Радянське керівництво потрактувало ліквідацію