сильними були його позиції на Волині. У 1932 р. польський уряд офіційно заборонив його діяльність, але воно продовжувало діяти підпільно.
Перші атаки на українських націонал-комуністів у Радянській Україні одразу ж позначились на становищі всередині КПЗУ. У квітні 1927 р., незважаючи на тиск радянського керівництва, західноукраїнські комуністи відмовилися засудити“ національний ухил” Шумського. Покарання було суворим:“ васильківців” виключили з партії і Комінтерну, а ЦК КПЗУ – розпустили. Після згортання українізації, масових репресій та штучного голоду 1932- 1933 років у Радянській Україні популярність КПЗУ у західноукраїнському суспільстві катастрофічно впала. Але остаточний удар був нанесений з Москви. У 1938 р. Комінтерн оголосив про розпуск Комуністичної партії Польщі, а разом з нею – КПЗУ і Компартії Західної Білорусії як“ помічниць імперіалізму”.
На відміну від комуністичного руху український націоналізм у міжвоєнні роки переживав період майже безперервного піднесення. Його організаційні витоки пов’ язані з діяльністю Української Військової Організації( УВО), створеної у 1920 р. групою офіцерів УСС та УГА на чолі з Євгеном Коновальцем. Діяльність УВО зводилась до актів саботажу, підкладання бомб, експропріації майна державних установ( на зразок передреволюційної діяльності Сталіна чи Пілсудського) та політичних вбивств.
До формування ідеології українського мієвоєнного націоналізму найбільше доклався Дмитро Донцов. У 1921 р. переїхав до Львова і за посередництвом Коновальця одержав місце редактора“ Літературно-Наукового Вістника”( з 1932 р. –“ Вістника”). У написаних у тому часі книжках(“ Підстави нашої політики”( 1921) та“ Націоналізм”( 1926)) він піддав нищівній критиці дотогочасний український національний рух. Причини поразки українського руху, на його думку, крилися у захопленні провідних його ідеологів – Драгоманова, Грушевського, Франка – ідеалами вселюдського братерства й справедливості. Раціоналізму попередніх поколінь українських політиків він протиставляв ірраціоналізм і волюнтаризм, пацифізму – імперіалізм, лібералізму – інтерес нації над усе, демократії – принцип ініціативної меншості і творчого насильства.
Писання Донцова визначили світогляд цілого покоління галицьких українців, яке дебютувало на політичній арені у міжвоєнний період. Нове покоління, покоління“ синів”, засуджувало своїх“ батьків” за демократичну м’ якотілість, що привела до національної поразки. Прихід нового покоління привів до зміни у співвідношенні між“ леґальним” й“ нелеґальним” сектором в українському таборі. До кінця 1920-х років вони співіснували і взаємодоповнювали себе. 1928 рік став водорозділом у розвитку українського політичного життя. Участь головних українських партій у тогорічних виборах до польського сейму і сенату привела до розколу галицького суспільства. З точки зору центристських лідерів, ця участь диктувалася потребами