Нариcи з історії України: формування української модерної нації Narys_istorii_Ukrainy (1) | Page 11
австрійсько-російського кордону українці становили одну із найчисельніших національних
груп, поступаючись тільки росіянам у Російській, та німцям, мадярам, чехам та полякам – в
Австрійській (з 1867 р. – Австро-Угорській) імперіях.
Українці були не лише дуже чисельним, але сконцентрованим у географічному
відношенні народом. Під кінець XIX ст. 73% українського населення Російської імперії
проживало у межах українського етнічного підсоння – восьми (Волинській, Катеринославській,
Київській, Подільській, Полтавській, Херсонській, Харківській, Чернігівській) губерніях на
північ від Чорного моря. Ще 17% зосереджувалися у межах сусідніх територій, якістановили
українське етнічне пограниччя – Бессарабії, Воронезькій, Донській, Ґродненській, Курській,
Люблінській, Мінській, Могильовській, Орловській, Сєдлецькій, Смоленській і Таврійській
губерніях. Решту 10% українського населення було розсіяним по просторах Російської імперії,
але й там вони проживали концентровано. У 1917 р. українські переселенці становили майже
40% населення Далекого Сходу (на т.зв. Зеленому Клині – в Амурській і Приморській
губерніях) і 10% населення Сибіру.
У межах кожної держави українці за головними показниками були досить однорідною
етнічною
групою.
Бл.
98%
українців
у Наддніпрянській
Україні
були
наприкінці
православними. Конфесійна однорідність українського населення у Російській імперії була
досягнута поступовою ліквідацією Греко-католицької церкви. Спочатку (1796 р.) митрополичий
престол був перенесений з Києва до Полоцька, а в 1839 р. уся церква була зліквідована, за
винятком Холмської єпархії, що була закрита у 1875 р. Усе греко-католицьке населення були
примушене перейти в православ’я. І навпаки – у Галичині та Закарпатті ще до кінця XVIII ст.
усе українське населення майже поголовно стало греко-католиками. Єдиним реґіоном, де серед
українців
співіснували
дві
церкви,
православна і
греко-католицька,
була Буковина.
Православними були автохтонні українці, і вони становили виразну більшість (бл. 70%
буковинського населення у 1900 р.), тоді як греко-