Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 82
82
Наливаикоиа віра
війни, погано узгоджувалася з традиційною польською системою
воєводств і староств. Хмельницький і його старшина залишилися
поза цією системою. Гетьман не став ані київським воєводою, ані
навіть старостою. Передача йому Чигирина перебувала радше в
річищі давнішої практики надання козакам Трахтемирова як
їхнього осідку, ніж у річищі ідеї інкорпорації козацького гетьмана
до керівної еліти Речі Посполитої. Не змінила ситуації й обіцянка
короля роздавати уряди у трьох східних воєводствах тільки пред
ставникам православної шляхти, адже до 1649 року вона збері
гала там панівні позиції. Реальну модель компромісу не було
вироблено не тільки через те, що до неї не були готові поляки,
але також через те, що її вже не пр иймані козаки93. Хмельни-
цький і його оточення мали вже перед собою значно ширші обрії,
які гетьман у загальних рисах окреслив під час Переяславської
комісії.
Попри невідповідність умов Зборівського миру реальному
успіхові козацької зброї в кампаніях 1648-1649 років, Зборів став
важливою міжнародно-правовою перемогою козаччини, до якої
потім постійно відсилали та примірялися козацькі дипломати.
Після Зборова на козаків чекали нові важкі випробування. По
разка Богдана Хмельницького у битві під Берестечком у червні-
липні 1651 року, спричинена зрадою кримського хана94, призвела
до підписання принизливого для козацтва Білоцерківського
миру у вересні того самого року. Де-юре цей договір ліквідував
козацьку державність («удільність»), хоча фактично дозволив
їй зберегтися в істотно обмежених рамках. Козацький реєстр було
зменшено до 20 тисяч, а козакам дозволено жити тільки в королів-
щинах Київського воєводства (у Києві козацький реєстр мав бути
93 Насправді на підконтрольній козакам території всю повноту влади
перебрала в свої руки козацька адміністрація. Про це фактично сповіщав
севського воєводу Тімофєя Щ ербатова глухівський сотник Сахно Вей-
чик, дорікаючи вогводі: «не д о нас пишеш, до старост да до подстаростих,
коториє уже третій рок як за Вислу поутекали А до господаря нашего
не пишеш пана Богдана Хмельницкого гетмана всего Войска Запороз-
кого, і пана М артина Небаби, полковника черниговского, также Войска
Запорозкого» (ВУР, 3: 2 5-26).
- * Про Берестечко та воєнні дії поблизу Білої Церкви див.: Гтороженко,
Битва на Жовтих «одах; він же, Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво.
С 233-272.