Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 78

78
Н а ли ва и к м а віра
XVII століття дехто (зокрема, сам король Сиґізмунд III) звину­
вачував козаків у спробах утворити окрему Річ Посполиту82, а
влітку 1648 року перед очима переляканої успіхами Хмельниць­
кого польської шляхти та королівських урядовців знову постав
фантом козацької держави, ш ирилися чутки про утворення
Хмельницьким «вільного козацького князівства», заснування
«руської монархії» та виринали приклади Нідерландів і Неапо­
літанського повстання 1647 року83.
Перші вірогідні дані про побутування державної ідеї в се­
редовищі козацької старшини походять з лютого 1649 року, коли
Хмельницький приймав у Переяславі польське посольство,
виряджене до гетьмана для укладення тимчасового перемир’я.
У відповідь на пропозиції голови посольства, брацлавського воє­
води Адама Кисіля, збільшити кількіс ть офіційного рее.стру до
12 (або навіть 15) тисяч і вирушити походом поза межі Речі Пос­
политої, Хмельницький подав набагато ширшу та амбітнішу за
попередні програму козацьких бажань. Він, зокрема, сказав, що
коли раніше воював через заподіяну йому особисто кривду, то
тепер воюватиме за православну віру та визволить увесь «народ
руський» з польської неволі. Своєю опорою та соціяльною базою
в здійсненні цього плану він називав чернь, «бо то права рука
нашая ■ ■ люди, коториє холопства, не витерпів, ушли в козаки».
Князів і шляхту Хмельницький обіцяв вигнати за Віслу й дозво­
лити перебувати на своїй території тільки тим з них, котрі ви­
знають над собою владу Запорозького війська та не будуть «бри­
кати» на короля^4.
Кордон гіпотетичної козацької держави визначався західною
межею української етнічної території ■ аж по Львів, Холм і Галич,
або навіть Люблін і Краків. Фактично, метою Хмельницького
було створити в рамках Речі Посполитої -удільне князівство»,
тобто здійснити наміри, в яких польські спостерігачі давно вже
підозрювачи гетьмана. Гетьман одного разу назвав себе «ьди-
новладцем і самодержцем руським», іншого разу - «паном і воє­
водою Київським», але в обох випадках йшлося про його необ­
межену, отриману від Бога («мені Бог це дав, і що більше - через
8- Див.: Смолій, Степанков, Українська державна ідея. - С. 16.
83 Там само. - г 26-34.
НЛВУР, 2: 108-109.