Висновки 427
вернення до своїх володінь та перспективу продовження військової та політичної кар’ єри в уже козацькій Україні.
Хмельниччина відбувалася під прапором православ’ я, але тільки тією мірою, якою козацтво бажало цього зв’ язку та дозволяло його. Повстанські маси, зі свого боку, практично не визнавали жодної духовної влади над собою та своїми безпосередніми ватажками. У перші місяці повстання некеровані маси не тільки вбивали католиків і євреїв, але навіть нападали на православні монастирі. Вище духівництво, зрештою, мусило звернутися по захист до Хмельницького та старшини. За таких обставин воно не мало альтернативи, навіть попри те, що до повстання взаємини між козацтвом і верховною православною ієрархією були досить холодні. У наступні роки в церковно-державному тандемі Гетьманщини провідну роль відігравав не київський митрополит, а запорозький гетьман, і цей факт справив потужний вплив на ідеологію та перебіг повстання. Протистояння між гетьманом і митрополитом, який позбувся конкуренції з боку інших конфесій на підвладній козакам території, але втратив контроль над власними вірянами, завершилося перемогою козацького гетьмана. Хмельниччина врятувала київське православ’ я від підпорядкування Римові, але також сприяла його поглиненню Москвою. Перехопивши прапор православ’ я з рук київського митрополита, Богдан Хмельницький, проти митрополичої волі, прийняв сюзеренітет православного царя і створив, у такий спосіб, умови для майбутнього підпорядкування київської катедри московському патріярхові.
Втручання козаччини в релігійний конфлікт в Україні сприяло, однак, не тільки збереженню православної церкви та зміцненню її зв’ язків з Москвою, але й загостренню відносин між православними з одного боку, та уніятами, католиками й іудеями- з другого. Цілком очевидно, що без козацького втручання в релігійні справи відносини з цими церквами та релігіями склалися б у православних інакше. Насамперед, це були б менш ворожі відносини. Головною жертвою козацького втручання в церковні справи була, звісно, церковна унія, що її козаччина трактувала як католицьку інтригу проти православ’ я та головний доказ порушення власних релігійних свобод. Хоча жодне з козацьких повстань кінця XVI- середини XVII століття, зокрема Хмельниччина, не відзначалося масовими жертвами серед уніятів, анти-