Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 425
Висновки
425
легалізації, була наявність нелегальних, з погляду влади, право
славних е пископів висвяти 1620 року та бажання уряду залучити
козацькі контингенти до нової війни з Московією.
Висвята іє рархії 1620 року під захистом козацьких шабель
справила глибокий вплив на православно-уніятські взаємини та
підштовхнула провід уніятської церкви, зокрема, митрополита
Йосифа Веляміна Рутського, до пошуку компромісу з православ
ними. Виникла навіть ідея скликання спільного собору з перспек
тивою майбутнього поєднання двох відламів київської церкви,
але козацтво протистояло цим спробам і опинилося тут в одній
запрязі з Римом, оскільки обидві сторони зі своїх власних і дуже
різних причин заперечували ідею спільного собору. Утворення
нової, легальної^ ієрархії 1632 року підірвало старий союз
козаччини з київською митрополією та відсунуло козацьких
провідників на периферію релігійної боротьби та православно-
уніятських і православно-католицьких взаємин в Україні. Від
крилися також нові можливості для православно-уніятського
діялогу. У другій половині 1630-х років вивільнене від козацького
контролю та заохочуване королівською владою київське духів
ництво було відкритіше до контактів з уніятами, і перед вибухом
Хмельниччини вже говорили про укладення «універсальної» унії
та створення спільного православно-уніятського патріярхату.
Йшлося до утворення певної форми зв’язку між київською пра
вославною митрополією та Римом, але початок повстання під
проводом Богдана Хмельницького навесні 1648 року поклав край
сподіванням на інкорпорацію цілої київської митрополії (а не
тільки її уніятської частини) до складу католицької церкви.
Хмельниччина, яка досить швидко набула зовнішніх ознак
«священної війни», битви на захист власної віри проти наступу
віри чужої, майже моментально перетворила православ’я на во-
йовну релігію. Козаки здавна оберталися у сфері ідей священної
війни та антиосманського хрестового походу: в 1620-х роках їх
благословив на війну з невірними-мусульманами єрусалимський
патріярх Теофан, а 1648 року - дав своє благословення на війну
з католиками-поляками патріярх Паїсій. Провідники повстання,
за підтримки східних ієрархів, фактично перебрали від розгубле
ного і, на загал, поміркованого в своєму негативному ставленні
до інших релігій київського духівництва право на використання
православної ідеології, словництва та символіки для формулю