Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 420

420
Наливайкова віра
дата на єпископську катедру Лазаря Барановича відрядили не
до Москви, а до Ясів. Це було надзвичайно промовисте свідчення
про настрої, які переважали серед духівництва Гетьманщини, та
про його занепокоєння щодо прагнень Московії.
У підсумку, православний собор обрав митрополитом єпис­
копа Дионісія Балабана, прибічника Виговського. Вибори відбу­
лися згідно зі «старими законами», і з Москвою щодо цього не
радилися. Незабаром, у лютому 1658 року, Балабанові довелося
давати в цій справі пояснення московському послу. На запитан­
ня, чи він відрядив делегацію щоб «подать челобитную» цареві та
патріярхові, Балабан відповів, що патріярх московський не міг би
його висвятити без згоди патріярха константинопольського, і що
Москва має: розв’язувати це питання з екуменічним патріярхом.
По суті, це означало небажання підкорятися владі Москви181.
Попри разючі розходження в юрисдикційному питанні між
Москвою, з одного боку, та київськими духовними й козацькою
адміністрацією - з другого, православна релігія часом ставала
тим ґрунтом, на якому можна було побудувати спільну козацько-
московську платформу навіть тоді, коли політичні цілі двох парт­
нерів були діяметрально протилежні. Це проявилося, зокрема,
під час російсько-польських переговорів у Вільні 1656 року.
Хмельницький був категорично проти укладення миру між Мос­
ковією та Польщею, і його делегацію навіть не допустили до ві­
денських переговорів, але московські представники досить напо­
легливо обстоювали релігійні пункти, що їх запропонувала для
переговорів козацька адміністрація. Йшлося про повернення пра­
вославним на території Речі Посполитої маєтностей, що їх забра­
ли уніяти, та про ліквідацію церковної унії182. Спільним було і
181 Про події в київській митрополії в 1657-1659 роках див.: Власовгький,
Нарис історії, Т. 2. - С. 108-113.
182 Див. публікацію документів в кн.: Заборовский, ред., Католики, право­
славние, униат и. - С. 262-278. У справі оцінки унії московські дипломати,
з одного боку, продовжували давню традицію ворожости до унії, а з іншо­
го - цілком поділяли погляди української православної шляхти початку
XVII століття, яка твердила, що унія не була окремою вірою, і що уніяти
були вільні одразу перейти на католицизм. Для посилення цієї позиції
московська дипломатія залучила також цитату з Євангелії: « Христос Бог
наш, во святом евангелии т ак рече (:) не можеш р а б двема господиномрабо-
тать, єдиного возлюбит, а о друзем не радет и учнет. Так и те унеят ьі