Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 419
У пошуках праь славного монарха
419
ність над іншими патріярхами: «приходят (к) великому государю
нашему, его царскому величеству патриархи, цареграцкои и иеро-
салішскои... и от великого госуоаря, святеишаго Никона патри-
архамосковского и всея Великая и Мальїя Росии благословенне при-
емлют»ш . У Білорусі московський патріярх перебирав під свою
владу правос іавні парафії та цілі єпархії взага ті без жодних кон
сультацій із Києвом180.
Смерть митрополита Косова у квітні 1657 року поставила пи
тання про обрання наступного митрополита, і, зваживши на об
ставини українсько-московського сою :у та прагнення Московії
встановити свою владу над київською митрополією, це питання
набуло особливої ваги. Церковна і світська влада Гетьманщини
відверто уникала консультацій з Москвою в цій справі. Коли
митрополит Косов був уже на смертному одрі, виникла потреба
поставити нового єпископа на чернігівську катедру. Зваживши
на неспроможність митрополита здійснити висвячення, канди-
179 Заборовский, ред., Католики, православние, ун иат и . - С. 226. Перші
звістки про титулування Никона патріярхом Великої та Малої Русі похо
дять з попереднього, 1654 року.
18,1 Див. :Х арлзм поьич, Малороссийское влияние - С. 164,170- 171.Зпочат-
ком воєнних дій у 1654 році під юрисдикцію московського патріярха по
чали переводити всі православні спархії Білорусі. Про конфлікт Методія
Біби, намісника Никона «е епископии мстиславгкой, оршанской, могилев-
ской, витебской и полоцкойь, з міщанами Могилева навесні 1655 року див.
пубчікацію документів в кн.: Заборовский, ред., Католики, православние,
ун и а т и . - С. 248-520). Щ е влітку 1653 року на польсько-російських пере
говорах у Львові питання про те. що московський патріярх ставив священи
ків на Смоленщині, яка належала Речі Посполитій спричинило зіткнення
між московськими та польськими послами. У деяких православних церк
вах на Дорогобужчині уніятський єпископ Андрей Квасницький-Злотий,
який діяв, очевидно, від імені королівської влади, вилучив надіслані з
Москви антимінси (київські при цьому було залишено). Польським дипло
матам було також відомо про вис^ =гту 1653 року в Москві принаймні трьох
священиків з Дорогобужчини. Московські посли не заперечували цього й
наполягали, щ