418 Наливайкова віра
щоб цар визнав юрнсдикційне підпорядкування київської митрополії константинопольському патріярхові. Ґізель також намагався переконати царя не посилати московське духівництво в Україну та не вивозити насильно українське духівництво до Московії. Текст « пунктів », що їх делегація отримала перед від’ їздом з Києва, свідчить, що Косов боявся можливих наслідків поширення московської влади на Київ, і частково пояснює, чому митрополит вороже ставився до Переяславської угоди.
Проблема підпорядкування Києва Константинополю була однією з найпекучіших під час переговорів. На делеї ацію в цьому питанні, очевидно, чинили чималий тиск, і Ґізелю довелося приділити особливу увагу справі церковної юрисдикції в складеній на ім’ я царя « челобитной ». Він, зокрема, писав, що з Константинополем Київ пов ' язує « право Божие чрез святого апостола Андрея Первозванного и канони святьіх отец прилучили и совокупили ». Ґізель також зазначав, що юрисдикційний поділ закріпив вселенський собор, і тільки собор може його змінити. Було вжито й інші аргументи, практичнішого характеру. Ґізель, зокрема, писав, що поведінка Москви щодо Києва може викликати негативну реакцію за межами Московської держави серед православного кліру, який бажав би бути під владою царя. Йшлося, звісно, про Білорусь і західноукраїнські землі177.
Цар відповів лише на деякі « пункти ». Зокрема, він підтвердив майнові права церкви та визнав ексклюзивну судову владу митрополита над його підданими, яку не мали порушувати московські воєводи. Розгляд інших питань було відкладено. Оскільки війна набирала обертів, московські політики не бажали провокувати ворожість з боку українського духівництва, але були не готові дати позитивну відповідь на більшість його вимог, зокрема, питання юрисдикції так і залишилося нерозв’ язаним178. Москва надалі чинила тиск на київське духівництво та на козацького гетьмана. У розмові з Хмельницьким у січні 1655 року царський посланець Артамон Матвєєв не тільки називав Никона патріярхом « всоа Великия и Мальїя Росии », але також натякав на його зверх
177 Див. публікацію матеріялів посольства Ґізеля та переговорів із царе м у кн.: А к т и Ю ЗР, 10( 1878).- С. 707 764. пор.: Заборовский, ред., Католики, православние, униат и.- С. 206-217. 1 / 8 Там само, див. також: Власовський, Нарис історії, Т. 2.- С. 302-304.