У пошуках православного монарха 413
до титула, яка відображала більше українську, ніж московську традицію політичного мислення, цар додав до свого повного титулу й інший елемент, який уповні грунтувася на московській політичній традиції. Називаючи себе « государем Великой и Малой Руси » замість традиційного « государь всея Руси », цар називав себе також чернігівським і київським князем.
Боярин Бутурлін у своєму листі до царя від грудня 1653 року писав про « Київ, Чернігів і всю малу Русь » 167. Тоді ж Посольський приказ надіслав боярам Куракіну та Волконському, яких було призначено до Києва воєводами, лист-взірець із титулами козацького гетьмана та його полковників, але найцікавішими в ньому є титули самих воєвод. їх було названо « его царского величества отчиньї великого княжества киевского бояря и воєводи » 168 У квітні 1654 року про Київ як свою вотчину писав Алєксєй Міхайлович, і то не будь-кому, а самому Богданові Хмельницькому169. Отже, історичний( династичний і церковно-релігійний) зв’ язок московських царів зі святим Володимиром, на якому наголошували руські інтелектуали задовго до Переяслава, тепер перетворився на правове обґрунтування претензій на царську вотчину.
Ідею етнічної єдности двох Русей, яка посідала важливе місце в малоросійській ідеології київського духівництва 1620-х років, у Московії середини XVII століття, як виглядає, так і не прийняли чи принаймні не трактували серйозно. Однак ідея релігійної єдности польсько-литовської та московської Гусі, на якій наполягали руські православні діячі ще наприкінці XVI століття, виявилася для Москви придатною основою легітимації Переяслава, завдяки різкому рухові московських еліт убік грецького, а отже, й руського православ’ я в другій половині 40-х- на початку 50-х років XVII століття170. З другого боку, ідея встановлення
1G7 Ту сама формулу було вжито в царському листі до полковника Івана Богуна з квітня 1654 року та в царській грамоті до мешканців Могилева влітку 1654 року див. у кн.: Заборовский, ред., Католики, православние, униат и.- С. 188, 218. 168 ВУР, T. З.- С. 506. 1( і9 Заборовский, ред., Католики, православние, униат и. С. 181. 17( 1 На цих елементах єдности, здається, вже не наполягали й самі київські духовні та козацька старшина. Між тим, ідея етнічної- кровної близько^ти двох Русей київських духовних 1620-х років певною мірою перекликалася