410 Наливаикова віра
зі зіпсувалися, і цар наказав виготовити новий прапор15 * Царський посильний із новим прапором і, найімовірніше, новим текстом промови, наздогнав посольство вже на українській території 1 січня 1654 року1j9. Отже, 8 січня в Переяславі Бутурлін вручив Хмельницькому вже новий прапор і « говорил гетмануречь прошив государева указу * ш.
Це була саме та промова, що виразно відрізнялася за своїм стилем і характером історично-правової аргументації від першої промови Бутурліна та інших матеріялів посольства й ма та багато спільного з промовами українських діячів. Увага, яку Бутурлін приділив найшанованішим у Києві святим- Антонію, Феодосію та великомучениці Варварі, виглядає чимось неприродним для московського боярина, який у тому самому статейному списку приписує успіх своєї місії заступництву « великіїх чудотворцов Петра, и Алексия, и Ионьї, u Фіьшипа Московских и всеа Русии ». Святі Антоній, Феодосії! і Варвара аж ніяк не відповідали тогочасній московській « моді » й виразно належали до Києва161. Загадка про них, як і слова промови, що вказували на право першосте Києва в поширенні православ’ я на Русі, були не тільки розраховані на українців, але також, судячи зі стилю промови, походили від якогось представника київського духівництва162.
Попри проголошену на Переяславській раді релігійну єдність, перебіг переговорів продемонстрував також серйозні розбіжності між двома сторонами, що виявилися в різному розумінні характеру договірних відносин між військом і царською владою. Коли московське православне духівництво в Успенській церкві Переяслава вже приготувалося приймати присягу на вірність цареві
1“ Там само.- С. 442. 1 Там само.- С. 154. 11) 11Там само.- С. 467. 161 Там само.- С. 466. 162 Можливим кандидатом на цю роль, крім присутніх на той час у Москві Єпифанія Славинецького, Арсенія Сатановського та Дамаскіна Птицького, с також відомий хроніст і, на той час, намісник київського братського монастиря ТеодосійСофонович. Відомо, що взимку 1653 / 1654 року( можливо, й рннішс) він перебував у Москві й дораджував царському двору в справі посольства Бутурліна, якому навздогін, за рекомендацією С-офоновича, надсилали додаткові документи Цс стосується, зокрема, копії тексту присяги Яна Казимира, про яку ми писали вище