У пошуках православного монарха 407
ИЄрусалим нарииовашеся » 1г '°. Отже, на рівні образів і символів українська сторона наголошувала на історичному зв’ язку між Кис вом і Москвою, підкрестюючи при цьому « першородність » Kut ва та його князів щодо Москви та її династії.
Так виглядає крізь призму урочистої риторики погляд української сторони на ГІереяставську угоду. Московський погляд на відносини з козаками в кількамісячний період між засіданнями Земського собору у вересні-жовтні 1653 року та Переяславською радою в січні 1654 року, зазнав кількох змін і модифікацій1 '’ 1. Ухвали та арґументація Земського собору щодо України стали основою для складання інструкцій посольству на чолі з боярином Васілієм Бутурліним, що його відрядили до Богдана Хмельницького після завершення собору. Буквальні цитати з соборних ухвал подибуї мо в тексті як офіційних інструкцій посольству, так і в промовах, що їх виголосив Бутурлін у Переяславі та в статейному списку посольства. Водночас у цьому документі спостерігаємо чимало аргументів і тем політико-правового, історичного та релігійного характеру, які були відсутні в матеріялах Земського собору. Деякі розбіжності між матеріялами собору та статейним списком Бутурліна можна пояснити різними завданнями, що стояли перед собором і посольством, але інші вказують на нові важливі складники, що з’ явилися в трактуванні російською стороною питання про прийняття Війська Запорозького « під високу царську руку » вже після завершення Земського собору.
Згідно зі статейним списком, Бутурлін виголосив у Переяславі дві промови: першу відразу після козацької ради з викладом аргументів на користь прийняття України в царське підданство, що їх сформулював Земський собор1:’ 2; другу- вже після того, як Хмельницький і старшина склали присягу цареві, коли боярин вручав гетьманові царський прапор, булаву та одяг( ферезею). Головною прикметою другої промови були нові елементи історичного та правничого характеру. У цій промові Бутурлін використав кілька мотивів, що були прямо запозичені з тогочасного
1,0 Там само.- С 145-148. 1;> 1 Про роль патріярха Никона в рішенні Росії вступити v війну з Річчю Посполитою див.: Torke, « The Unloved Alliance ».- P. 44 15 152 Див.: ВУР, T. 3. C. 162 463.