406 Наливайкива віра
Крім переяславського протопопа Григорія, про Малу Русь згадували також Хмельницький і Виговський у розмові з Бутурліним, а про правос лав’ я Великої Росії гетьман говорив у своїй промові на Переяславській раді145. У листі до царя, що його гетьман підписав 8 січня 1654 року, тобто в день Переяславської ради, він, замість називати А л є к с р я Міхайловича самодержцем всі * ї Русі, назвав його самодержцем « всея Великия и Малие Pycuu » Uib. Ця спроба запровадити в царський титул( і то в його коротшу, основну частину) новий складник стала важливим кроком у процесі самоідентифікації українців в етнічних, релігійних і політичних категоріях- процесі, що, як було показано вище, розпочався задовго до Переяслава.
Ще один ю важливою темою, яка також була започаткована задовго до Переяслава і вповні прозвучала під час перебування московського посольства боярина Бутурліна в Україну, є репре зентація Києва як колишньої князівської / царської столиці. Цей мотив звучав у зверненні митрополита Си. тьвестра Косова до боярина Бутурліна. Косов, зокрема, зазначав, що саме Київ був « седалище первейшее благочестие рускаго », а Володимир був « первьш благочестивьім росийским великим князем » 147. « Срогіником » великого князя Володимира, згідно зі статейним списком Бутурліна, називали царя Але ксе я Міхайловича Богдан Хмельницький та Іван Виговський ' 4f. Про надання, що їх робили давні князі Києву, « яко столечному граду своєму росийскому » писали цареві в травні 1654 року київські міщани1 < 9, а ніжинський протопоп Максим Филимонович у промові перед царем восени того самого року, говорячи про занепад Кш ва, згадав і про його розквіт « за княження великих князейрусских преславний град Киев бяше по прямому мати градов, мати церквам Божие жилище, второй
Там само. • С. 460- І61., 4G Див Д БХ. С. 316. Генадій Карпов уважав, що гетьманського листа було, найімовірніше, написано 13 січня, а передано в Москву 20 січня. Див.: А кт и Ю ЗР, Т. 10( 1878).- С. 262. и ' 1Див.: ВУР, Т. 3. С. 478. Із тексту промови, що його записали московські писарі, не дуже ' ясно, кого саме R o co b уважав спадкоемцем князя Володимира- себс самого або ж московських царів. 14ЯТам само.- С 460. 149 Див. А кт и Ю ЗР, Т. 14( 1889). С. 613.