Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 399

У пош уках православного монарха
399
Божої помочі та благословення. Таку інтерпретацію союзу з
Кримом Хмельницький подав і є русалимському патріярхові
ІІаїсію121. Викладаючи в розмові з московським послом Ґрігорієм
Нєроновим релігійну мотивацію повстання, Хмельницький наго­
лосив на утисках, що їх чинили поляки православній вірі, та за­
явив: «Да им же де, православньїм християном, свобождая их,
проклятих ляхов, в помочь вал Бог крьшского царя со всею ор-
дою»і2'. Піклуванням про православну церкву Хмельницький
пояснював союз із Кримом і в листі до донських козаків: « А нам
для всего ла(ска) царя сго милости кримского і всіх орд ьст по-
требна, которими і церквей Божих, о котори( усім нам потр(ебно
у)биватися, не мало одшукалося»126.
Намагаючись підштовхнути московський уряд до вступу у
війну з Польщею, Хмельницький кілька разів пробував розіграти
кримську та турецьку карту. На певному етапі гетьман навіть
намагався спокусити московського царя можливим об’єднанням
під його владою не тільки православних, але також мусульман­
ських та, очевидно, протестанських народів і країн:« А приходиш
де нине то время», - казав він восени 1649 року московському
послу Ґрігорію Нєронову, «что все бусурманские и иньїхрозньїх
V2Ą Гетьман заявив патріярхові, що він «по ссьілке с татари сложася против
поляков, за православную християнскую веру стоял». (Див.: ВУР, Т. 2. -
С. 92). Проти союзу Хмельницького з Кримом виступав і його «придвор­
ний» митрополит Гавриїл. Як зазначав у серпні 1651 року в Посольському
приказі подьячий Ґрігорій Боґданов, який щойно повернувся з України,
«митрополит тому дивитца, что он, гетман, православной християнин, а
держит братство и соеОиненш с бусурманом < крьімским иарем». М итро­
полит, згідно з цим повідом тснням, радив гетьманові не вірити ханові,
оскільки для мусульман не ° т-ріхом порушення присяги щодо християн, а
навпаки, гріхом г приязнь із ними. (Там само, Т. 3. — С 122).
І?т Див.: ВУР, Т. 2. - С . 267.
126 Д ив :.ДБХ. - С. 163. Характерно, що саме ця інтерпретація козацького
союзу з татарами знайшла відображення в царському листі до учасників
Земського собору 1653 року, який ухвалив рішення про початок війни з
Польщею. Про козаків там, зокрема, йдеться: «Иони не хотя благочестивьіе
християнские верш отбити и святьіх Божиих иерквей в розорений видети
и видя себя в таком злом гоненье, поневоле призвав к себе в помочь крьімского
хана с ордою, учали за правом лавную християнскую веру и за святив Божии
церкви противно стояти » (Заборовский, ред., Католики, православньїе,
униат и. - С. 152).