Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Seite 398

398 Наливайкова віра турецького султана та «бусурманську» віру1 ’-2. Представники Московії на переговорах, натомість, уживали мусульманську карту, щоб підштовхнути поляків до примирення з козаками, бо інакше, як вони твердили, ті стануть підданими «бусурманів». В інструкції московському посольству було наказано заявити, що «токова гонения и в вере християнской насилия от бусурманов не бьівает каково им, черкасом, от поляков»12 І. Союз козаччини з «бусурманами» - турками й татарами, справді був важливим фактором, який досить часто фігурував у козацько-московських переговорах 1648- 1653 років. Підносили значення цієї теми цілком реальні московські побоювання щодо можливого козацько-турецько-татарського союзу, головною жертвою якого могла стати Московія. Крім того, козацькі пере­ говори з Московією дискурсивно ґрунтувалися на засадах релі­ гійної єдности та солідарности, і тому тема союзу з «бусурма­ нами» набула тут особливого значення та пікантности. Хмель­ ницькому часто-густо доводилося виправдовуватися за свій союз із татарами. Позиція гетьмана тут була досить чітка та визначена: оскільки татари допомагали в боротьбі з католицькою Польщею, яка переслідувала православних русинів, то союз цей стався з 122 Там само. - С. 336,345-46; Заборовский, ред., Католики, православние, униат и. - С. 148. (Н а нехристиянський вчинок Хмельницького, який уклав союз із невірними, вказував ще на початку повстання Адам Кисіль [див.: ВУР, Т. 2. - С. 25], а згодом ця тема стала постійним сюжетом у польсь­ ких закидах гетьманові. Навесні 1651 року в Москві польські посли ствер­ джували, що « Хмельницкой, к султану писал, что он исстари от отца и от матери вери не християнские, но бусурманские». Див. запис переговорів в кн.: ВУР, Т. 3. - С. 49. Див. також російський переклад листа Яна Казимира до московського царя з лютого 1652 року, де йдеться про бунти «наших королевского величества подданньїх, черкас іапорож ских,. . . с пособою бу- сурманскою хана крьімского и всех орд татарских, которая с вечною их ера - мотою по всем свете єсть», в кн.: ВУР, Т. 3. - С. 192. Див. також інструкцію польським послам до Хмельницького з серпня 1652 року, опубліковану в кн.: Грушевський, Історія України-Руси, Т. 9, Ч. 1. - С. 456- 457. 123 Див. інструкцію посольству Ррпніна, Хітрово та І