Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Seite 398
398
Наливайкова віра
турецького султана та «бусурманську» віру1 ’-2. Представники
Московії на переговорах, натомість, уживали мусульманську
карту, щоб підштовхнути поляків до примирення з козаками, бо
інакше, як вони твердили, ті стануть підданими «бусурманів». В
інструкції московському посольству було наказано заявити, що
«токова гонения и в вере християнской насилия от бусурманов
не бьівает каково им, черкасом, от поляков»12 І.
Союз козаччини з «бусурманами» - турками й татарами,
справді був важливим фактором, який досить часто фігурував у
козацько-московських переговорах 1648- 1653 років. Підносили
значення цієї теми цілком реальні московські побоювання щодо
можливого козацько-турецько-татарського союзу, головною
жертвою якого могла стати Московія. Крім того, козацькі пере
говори з Московією дискурсивно ґрунтувалися на засадах релі
гійної єдности та солідарности, і тому тема союзу з «бусурма
нами» набула тут особливого значення та пікантности. Хмель
ницькому часто-густо доводилося виправдовуватися за свій союз
із татарами. Позиція гетьмана тут була досить чітка та визначена:
оскільки татари допомагали в боротьбі з католицькою Польщею,
яка переслідувала православних русинів, то союз цей стався з
122 Там само. - С. 336,345-46; Заборовский, ред., Католики, православние,
униат и. - С. 148. (Н а нехристиянський вчинок Хмельницького, який
уклав союз із невірними, вказував ще на початку повстання Адам Кисіль
[див.: ВУР, Т. 2. - С. 25], а згодом ця тема стала постійним сюжетом у польсь
ких закидах гетьманові. Навесні 1651 року в Москві польські посли ствер
джували, що « Хмельницкой, к султану писал, что он исстари от отца и от
матери вери не християнские, но бусурманские». Див. запис переговорів в
кн.: ВУР, Т. 3. - С. 49. Див. також російський переклад листа Яна Казимира
до московського царя з лютого 1652 року, де йдеться про бунти «наших
королевского величества подданньїх, черкас іапорож ских,. . . с пособою бу-
сурманскою хана крьімского и всех орд татарских, которая с вечною их ера -
мотою по всем свете єсть», в кн.: ВУР, Т. 3. - С. 192. Див. також інструкцію
польським послам до Хмельницького з серпня 1652 року, опубліковану в
кн.: Грушевський, Історія України-Руси, Т. 9, Ч. 1. - С. 456- 457.
123 Див. інструкцію посольству Ррпніна, Хітрово та І